Історія справи

Постанова ВАСУ від 17.08.2016 року у справі №804/19555/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" серпня 2016 р. м. Київ К/800/12160/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В.,

при секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника відповідача: Піддубняка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (далі - ТОВ "АТБ-МАРКЕТ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення № 110080000/2014/100090/1 від 29 травня 2014 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2014/00123 від 29 травня 2014 року.

В мотивування позовних вимог зазначає, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, посадовими особами Дніпропетровської митниці ДФС відмовлено позивачу у прийнятті вантажної митної декларації та, відповідно оформлено картку відмови № 110080000/2014/00123.

Разом з цим, застосувавши інший метод визначення митної вартості товарів, ніж заявлений ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2014/100090/1 від 29 травня 2014 року, підставою для прийняття якого слугувала розбіжність у документах, наданих для митного оформлення товару.

Окрім цього, відповідач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Позивач вказує, що на підтвердження правомірності митної вартості товару надав суб'єкту владних повноважень всі необхідні документи, перелік яких відповідачем обумовлено в оскаржуваному рішенні, проте останнім надіслано лист № 5376/04-50-52 від 21 серпня 2014 року, у відповідності до якого відмовлено у перегляді оскаржуваного рішення.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають чинному законодавству відносно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості, позивач звернувсь до суду з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, представник Дніпропетровської митниці ДФС у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

У судовому засіданні представник відповідача також просив залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року - залишити без змін.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 2012 року між позивачем та компанією "Сafе Carraro Spa" (Венеція, Італія) укладено контракт № 1872-СО/ІТ на постачання продукції, у відповідності до якого останній зобов'язується поставити товар позивачу, який, в свою чергу, зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим контрактом.

Згідно з пунктом 1.2 укладеного договору № 1872-СО/ІТ від 17 травня 2012 року товар, що постачається, має бути виготовлений та поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вищенаведеного зовнішньоекономічного договору компанією "Сafе Carraro Spa" здійснено поставку товару, а саме:

- каву молоту "Aroma e Gusto Intenso" (100 % R) 250 г у вакуумній упаковці 250 г, в кількості 40320 одиниць (1680 коробок), за загальною ціною 32256,00 Євро (0,80 Євро за одиницю, 19,20 Євро за ящик);

- каву в зернах "Сarraro" (100 % А) у м'якій упаковці 250 г у ящику, по 8 упаковок у кожному в кількості 7200 одиниць (900 коробок), за загальною ціною 9720,00 Євро (1,35 Євро за одиницю, 10,80 Євро за ящик);

- каву молоту "Сarraro" 1927 (100 % А) у жерстяній банці 250 г в кількості 6912 одиниць (576 коробок) за загальною ціною 13478,40 Євро (1,95 Євро за одиницю, 23,40 Євро за коробку).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Дніпропетровської митниці ДФС вантажну митну декларацію № 110080000/2014/112535 від 29 травня 2014 року, в якій митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору, в розмірі 55454,40 Євро, що становило за офіційним курсом НБУ - 885594,79 гривень.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав суб'єкту владних повноважень необхідні документи для митного оформлення, зокрема: митну декларацію № 110080000/2014/112535 в режимі "IM-40", контракт № 1872-СО/ІТ від 17 травня 2012 року, специфікацію № 52 від 20 травня 2014 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 247 від 20 травня 2014 року, пакувальний лист № 247 від 20 травня 2014 року, заяву на страхування № 2762 від 20 травня 2014 року, рахунок проформу б/н від 16 травня 2014 року на транспортні послуги, заявку на перевезення від 13 травня 2014 року, калькуляцію транспортних витрат № 23 від 23 травня 2014 року, сертифікат походження товару № S/0785726 від 20 травня 2014 року, сертифікат якості від 20 травня 2014 року, договір перевезення вантажу № 77 від 06 грудня 2013 року, договір перевезення вантажу № 643 від 01 квітня 2013 року.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у вантажній митній декларації, Дніпропетровська митниця ДФС запропонувала позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- виписку із бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на дану поставку;

- переклад документів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Однак, декларантом повідомлено контролюючий орган про те, що перелічені під час консультації документи надати у десятиденний термін немає можливості.

29 травня 2014 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2014/100090/1, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом.

Зі змісту оскаржуваного рішення контролюючого органу вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, а саме:

- у сертифікаті якості від 20 травня 2014 року зазначено номер інвойсу № 247 від 20 травня 2014 року, в той час як інвойс має номер G1/7 № 247 від 20 травня 2014 року;

- у контракті адреса продавця зазначена як: CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20, а у інвойсі - CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20 (Z.I.).

Окрім цього, декларантом не було надано належного перекладу документів, здійсненого відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30 травня 2012 року.

Коригування митної вартості слугувало підставою для оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2014/00123 від 29 травня 2014 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірність своїх дій щодо застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації № 110080000/2014/112535.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

В силу статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами статті 53 Митного кодексу України обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положень статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту рішення контролюючого органу № 110080000/2014/100090/1 від 29 травня 2014 року вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку із невиконанням вимог статті 53 Митного кодексу України.

Проте, вищевказаним положенням чітко встановлено, що контролюючий орган витребовує у декларанта додаткові документи у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи вбачається, що вартість задекларованого товару підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) від 20 травня 2014 року, додатком № 52 від 20 травня 2014 року до контракту № 1872-СО/ІТ від 17 травня 2012 року, пакувальним листом № 247 від 20 травня 2014 року, прайс-листом виробника товару від 01 жовтня 2013 року та експертним висновком Дніпропетровської ТПП № ГО-3101 від 11 липня 2014 року.

Разом з цим, декларацією країни відправлення, яка міститься в матеріалах справи підтверджується вартість товару, яка заявлена у декларації ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", що відповідає інвойсу виробника продукції.

Так, у відповідності до поданої позивачем декларації поставка товару ввезеного на митну територію України здійснювалася на умовах EXWchio (VI) ITALY згідно із Incoterms 2010, що відповідає пункту 4.1 укладеному контракту № 1872-СО/ІТ від 17 травня 2012 року.

З урахуванням умови поставки EXW, що насамперед передбачає припинення виконання продавцем своїх зобов'язань щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі, тощо), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Отже, митна вартість задекларованого товару була визначена ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" за першим методом, тобто за ціною договору, в основу якої було покладено ціну, визначену інвойсом на дану поставку.

Слід зауважити, що в матеріалах справи містяться бухгалтерські платіжні документи, а саме: заява про купівлю іноземної валюти № 552 від 30 травня 2014 року на суму 55454,40 Євро, платіжне доручення в іноземній валюті № 552 від 30 травня 2014 року та swift від 30 травня 2014 року, які підтверджують оплату товару.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2013 року між позивачем та Приватним підприємством "Транс Логістік" (далі - ПП "Транс Логістік") укладено договір № 643 стосовно перевезення вантажу.

Додатковою угодою № 2 до вищенаведеного договору сторонами обумовлено питання вартості послуг, в яку включено вартість послуг третіх осіб, яких залучено ПП "Транс Логістік" для здійснення перевезення вантажу.

Так, 13 травня 2014 року позивачем подано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, внаслідок чого ПП "Транс Логістік" укладено з ФО-П ОСОБА_2 договір № 1305 від 13 травня 2014 року про надання послуг з транспортного обслуговування.

Довідка № 25 від 19 травня 2014 року містить інформацію про транспортні витрати (по маршруту Schio, Italy - Дніпропетровськ, Україна) щодо поставки товару з місця його отримання, а саме Schio, Italy до кордону України (митний пост Чоп).

Витрати на транспортування підтверджено рахунком-проформою від 16 травня 2014 року на транспортні послуги, калькуляцією транспортних витрат № 23 від 23 травня 2014 року, а також актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1540 від 30 червня 2014 року.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься міжнародна автотранспортна накладна (СМR) № 002481, відповідно до якої підтверджується, що перевезення товару за інвойсом від 20 травня 2014 року по маршруту Schio, Italy - Дніпропетровськ, Україна здійснено ФО-П ОСОБА_2 на автомобільному НОМЕР_1/НОМЕР_2.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2014/100090/1 від 29 травня 2014 року слугували наступні розбіжності:

- у сертифікаті якості від 20 травня 2014 року зазначено номер інвойсу № 247 від 20 травня 2014 року, в той час як інвойс має номер G1/7 № 247 від 20 травня 2014 року;

- у контракті адреса продавця зазначена як: CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20, а в інвойсі - CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20 (Z.I.).

Окрім цього, декларантом не було надано належного перекладу документів, здійсненого відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30 травня 2012 року.

Так, з інвойсу, який міститься в матеріалах справи вбачається, що GI/7 - це серійні дані, в графі "Numero" - вказано 247, а у графі "Data" - 20/05/14.

Отже, посилання на номер інвойсу, в сертифікаті якої містить тільки порядкові дані, що змінюються для кожної партії товару, в той час як GI/7 є серійними даними, які є незмінними для всіх інвойсів постачальника не є розбіжністю, а тим більш ознаками підробки, або недостовірними відомостями про складові митної вартості товару в розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Стосовно розбіжності адреси продавця, а саме у контракті зазначена як: CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20, а в інвойсі - CAFFE CARRARO S.P.A 36015 SCHIO (VI) VIA LAGO DI PUSIANO.20 (Z.I.), що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення необхідно зазначити, що деталізація адреси постачальника на його фірмовому бланку, адже "Z.I." - означає "Zona Industriale" тобто "промислова зона" не може розглядатися як невідповідність інформації в наданих документах, оскільки промислова зона - це територіальна характеристика регіону, а не елемент юридичної адреси продавця.

Слід зауважити, що оскільки за умовами поставки EXW митна вартість товару складається лише із вартості безпосередньо самого товару, що й покладено в основу задекларованого позивачем товару за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, тобто за ціною договору (вартість операції), ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" надано для митного оформлення такі документи як: митну декларацію № 110080000/2014/112535 в режимі "IM-40", контракт № 1872-СО/ІТ від 17 травня 2012 року, специфікацію № 52 від 20 травня 2014 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 247 від 20 травня 2014 року, пакувальний лист № 247 від 20 травня 2014 року, заяву на страхування № 2762 від 20 травня 2014 року, рахунок проформу б/н від 16 травня 2014 року на транспортні послуги, заявку на перевезення від 13 травня 2014 року, калькуляцію транспортних витрат № 23 від 23 травня 2014 року, сертифікат походження товару № S/0785726 від 20 травня 2014 року, сертифікат якості від 20 травня 2014 року, договір перевезення вантажу № 77 від 06 грудня 2013 року, договір перевезення вантажу № 643 від 01 квітня 2013 року.

Отже, позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, в яких вказано, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним їх судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у цій справі скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 110080000/2014/100090/1 від 29 травня 2014 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110080000/2014/00123 від 29 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. В. Васильченко

О. В. Калашнікова