Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/9991/40046/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Ємельянова В.І., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити з 13.01.2009р. по день звернення до суду перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням сумісництва.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2011р. позовні вимоги за період з 13.01.2009р. по березень 2011 року залишено без розгляду.

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2012р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

В ході розгляду справи судами встановлено, що з 01.01.1993р. по 31.12.1997р. позивач працював за сумісництвом головним лікарем Ялтинської шкірвендиспансеру та лікарем в анонімному кабінеті шкірвендиспансеру на 0,5 ставки.

23.02.2011р. позивач звернувся до УПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим із заявою про перерахунок його пенсії та додав до заяви довідки про заробітну плату від 17.12.2010р. №423 та №424, копії наказів від 27.12.1992р. №136к та від 29.12.1997р. №211к.

Листом УПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 05.08.2011р. позивачу надіслано копії Акту перевірки достовірності наданих довідок про заробітну плату №94 від 26.05.2011р.

Так, в ході перевірки відповідачем розрахункових відомостей позивача з даними, зазначеними в довідці про заробітну плату від 17.12.2010р. №423 за період з 01.01.1993р. по 21.12.1997р., а також в довідці про заробітну плату від 17.12.2010р. №424 за період з 01.01.1993р. по 31.12.1997р., наданої Управлінням охорони здоров'я для призначення пенсії, виявлені розбіжності по довідці №423, дані зазначені в довідці №424 виявлені в розрахункових відомостях, які не мають підписів та печаток керівника.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи (дані про заробітну плату та розрахункові відомості за 1993-1997 роки), які були підставою для виплати позивачу заробітної плати за сумісництвом, не можуть бути підставою для перерахунку пенсії, оскільки оформлені неналежним чином - не мають підписів керівника, головного бухгалтера, печаток, штампів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що в ході розгляду справи встановлено факт роботи позивача з 01.01.1993р. по 31.12.1997р. за сумісництвом у анонімному кабінеті Ялтинського шкірвендиспансеру, протягом цього періоду позивач отримував заробітну плату з якої проводились відповідні відрахування, а тому відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивачу за вислугу років з врахуванням сумісництва.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що у спірний період із заробітної плати позивача нараховувались страхові внески до Пенсійного фонду України.

Поряд з тим, апеляційним судом помилково задоволено позовні вимоги у повному обсязі, оскільки ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2011р. позовні вимоги за період з 13.01.2009р. по березень 2011 року залишено без розгляду.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 225, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за період з 13.01.2009р. по березень 2011 року.

В решті постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

В.І. Ємельянова

І.В. Штульман