Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВАСУ від 17.06.2014 року у справі №1170/2а-3765/11 Постанова ВАСУ від 17.06.2014 року у справі №1170/...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова ВАСУ від 17.06.2014 року у справі №1170/2а-3765/11

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/10446/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №1495 від 5 серпня 2011 року і №360 о/с від 9 серпня 2011 року, відповідно до яких його - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції, міліції громадської безпеки Олександрівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпункту «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року, за порушення дисципліни - (далі Положення №114).

Вважаючи, що накази відповідача не відповідають дійсним обставинам та вимогам закону ОСОБА_4 просив про їх скасування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року позов задоволено частково.

Цим судовим рішенням визнано протиправними і скасовано накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №1495 від 5 серпня 2011 року і №360 о/с від 9 серпня 2011 року, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати та відмовити у позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що рішення про звільнення позивача зі служби прийнято в порушення закону.

При цьому суди визнали, що відповідач не довів появи позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння.

Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада перед звільненням - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції, міліції громадської безпеки Олександрівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.

Наказами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №1495 від 5 серпня 2011 року і №360 о/с від 9 серпня 2011 року ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпункт «є» Положення (за порушення дисципліни).

Як убачається з висновків матеріалів службового розслідування від 28 липня і 5 серпня 2011 року та спірних наказів, порушення позивачем службової дисципліни полягало у тому, що 27 липня 2011 року ОСОБА_4 відповідно до графіка чергування будучи у складі слідчо-оперативної групи перебував в стані алкогольного сп'яніння.

За приписами пункту 64 підпункту «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів i підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та

зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших

правопорушень у службовій діяльності особа рядового або

начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих

порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому

начальникові.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Статтею 12 вище зазначеного нормативного акту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення з органів внутрішніх справ є найсуворішим видом стягнення, рішення про накладення якого має прийматися з урахуванням тяжкості вчиненого та попередньої роботи особи.

Суди першої і апеляційної інстанцій при вирішенні спору не врахували того, що порушення, які були допущені позивачем під час виконання службових обов'язків, давали підстави для застосування найсуворішого виду стягнення.

Зокрема, встановлено, що 27 липня 2011 року ОСОБА_4 відповідно до графіка чергування будучи у складі слідчо-оперативної групи перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Зазначене є в об'єктивному зв'язку із матеріалами службового розслідування, рапортами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, результатами тестування на вміст алкогольного сп'яніння.

Зазначене частково доводиться і самим позивачем, який в своїх поясненнях визнав вживання таких напоїв напередодні чергування.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в пункті 25 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий

договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на

увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники

за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або

токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від

того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували

виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим

робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його

загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне

сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і

іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Така позиція щодо доказування зазначених фактів кореспондується з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На думку колегії суддів, заперечення ОСОБА_4 стану алкогольного сп'яніння, посилання на довідку Кам'янської ЦРЛ від 27 липня 2011 року №164 не можуть братися до уваги як такі, що спростовуються вищенаведеним, а також з точки допустимості доказів - пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, наказом МОЗ України від 27 грудня 1999 року №302 (щодо форми заповнення протоколу медичного огляду).

Системний аналіз зазначеного дають підстави дійти висновку щодо доведення відповідачем факту перебування позивача 27 липня 2011 року на службі в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи наведене, порушення, які допустив позивач під час виконання службових обов'язків, давали відповідачу підстави застосувати до нього найсуворіший вид стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, ураховуючи попереднє не зняте дисциплінарне стягнення за перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння та створення конфліктної ситуації з цивільними особами - накази від 11 і 16 листопада 2010 року №№1675, 554 о/с.

За таких обставин, правових підстав для задоволення позову у судів попередніх інстанцій не було.

Оскільки суди обставини справи встановили повно і правильно, однак порушили норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_4 відмовити у позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати