Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №686/26289/14-а
Постанова ВАСУ від 17.05.2016 року у справі №686/26289/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/23837/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Головчук С.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління ПФУ на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила в суді вказаний позов, в якому просила визнати за нею право на отримання підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 1 червня 2014 року, визнати дії Управління ПФУ щодо не нарахування підвищення до пенсії за період з 1 червня 2014 року по 1 грудня 2014 року протиправними та стягнути недоплачене підвищення до пенсії за вказаний період, зобов'язати нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії, відповідно до Закону № 2195-ІV в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління ПФУ протиправними та зобов'язано здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 червня 2014 року по 15 липня 2014 року включно, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Управління ПФУ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом, як сторони у справі, не скористалася та заперечень на касаційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону № 2195-ІV.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 Закону № 2195-ІV передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджету систему України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (стаття 96 Конституції України).

Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії «дітям війни» та не внесено змін до Закону № 2195-ІV, а тому висновок судів про те, що з 1 січня 2014 року слід застосовувати положення статті 6 Закону № 2195-ІV у зазначеній редакції є правильним.

В свою чергу, статтею 67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ (далі Закон № 1622-VІІ) встановлено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону № 2195-ІV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Враховуючи те, що Закон № 1622-VІІ набув чинності 3 серпня 2014 року, висновок судів про часткове задоволення позову є правильним і таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, визначаючи період спірного перерахунку суди не врахували наступного.

З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Порядок, розмір та строки нарахування підвищення до пенсії, що є предметом цього спору, можуть бути змінені лише за умов іншого законодавчого регулювання.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та 19 березня 2013 року № 21-53а13, яка, згідно з приписами статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо обмеження періоду спірного перерахунку доплати до пенсії кінцевою датою є помилковим.

Водночас, зміни, внесені Законом № 1622-VІІ набули чинності 3 серпня 2014 року, а тому до цього часу відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-ІV.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень в частині кінцевої дати здійснення позивачу спірного перерахунку підвищення до пенсії.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 222, 225, 232 КАС України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року змінити в частині кінцевої дати здійснення позивачу спірного перерахунку підвищення до пенсії, визначивши кінцевою датою такого перерахунку - 2 серпня 2014 року.

В іншій частині постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

С.В. Головчук

О.Ф.Ситников