Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/204/15

К/800/3153/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Мороз Л.Л., розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, Державної фінансової інспекції в Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року

у справі №818/2361/14

за позовом Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року Кролевецька районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, яким просила визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача, викладені в пунктах 2, 5, 6 листа-вимоги від 08 серпня 2014 року № 18-08-14-14/5683.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі №818/2361/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано п. 6 та частково п. 2 листа-вимоги від 08 серпня 2014 року № 18-08-14-14/5683 щодо перерахування в дохід державного бюджету за кодом надходження 21080500 "Інші надходження" кошти, які отримані на спеціальний рахунок установи від надання адміністративних послуг на суму 1654,75 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Кролевецька районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині задовольнити позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державної фінансової інспекції в Сумській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2014 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт № 08-08/10 від 04 липня 2014 року.

Згідно вказаного акту встановлені фінансові порушення, допущені позивачем під час здійснення господарської діяльності, що призвело до заподіяння збитків.

Відповідачем прийнята вимога № 18-08-14-14/5683 від 08 серпня 2014 року про усунення виявлених порушень:

В пункті 2 вказаної вимоги зазначено про порушення позивачем додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року "Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що входять до сфери її управління, і розміру плати за їх надання", що призвело до недоотримання позивачем коштів в розмірі 1654,75 грн. та ч. 32 ст. 4 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", в результаті чого позивачем не перераховано до бюджету 31790,23 грн. плати за надані адміністративні послуги. Кролевецьку лікарню ветмедицини зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 33444,98 грн. та перерахувати в дохід Державного бюджету кошти в сумі 33444,98 грн. як плату за надання адміністративних послуг.

В пункті 5 вимоги зазначено про порушення позивачем ч. 4, 30 ст. 2, ч. 8 ст. 7, ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, ч. ч. 6, 8 Паспорту бюджетної програми на 2011 рік за КПКВ 2802030 "Організація і регулювання діяльності установ в системі ветеринарної медицини", ч. ч. 6, 8 Паспорта бюджетної програми на 2012 рік за КПКВ 2802030 "Організація і регулювання діяльності установ в системі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України". Лікарню ветмедицини зобов'язано прийняти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань.

В пункті 6 вимоги зазначено про порушення Кролевецькою лікарнею ветмедицини вимог п. 2.1 Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України. Позивача зобов'язано відшкодувати кошти в сумі 21517,24 грн. в порядку та в спосіб, визначений законом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що вимогою Інспекції зобов'язано Кролевецьку районну державну лікарню ветеринарної медицини вжити заходи для відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір в даній справі суди дослідили правомірність п. 2 вимоги порушення додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року, що призвело до недоотримання позивачем коштів в розмірі 1654,75 грн., в результаті чого лікарнею не перераховано до бюджету 31790,23 грн. плати за надані адміністративні послуги, п. 5 вимоги порушення позивачем ч. 4, 30 ст. 2, ч. 8 ст. 7, ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, ч. ч. 6, 8 Паспорту бюджетної програми на 2011 рік за КПКВ 2802030 "Організація і регулювання діяльності установ в системі ветеринарної медицини", ч. ч. 6, 8 Паспорта бюджетної програми на 2012 рік за КПКВ 2802030 "Організація і регулювання діяльності установ в системі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України" та п. 6 вимоги порушення Кролевецькою лікарнею вимог п. 2.1 Порядку акумулювання, перерозподілу та використання коштів спеціального фонду за надання платних послуг бюджетними установами, що входять до сфери управління Державного комітету ветеринарної медицини України.

Не обговорюючи питання наявності факту порушення позивачем фінансової дисципліни та обґрунтованості вимоги Державної фінансової інспекції від 08 серпня 2014року № 18-08-14-14/5683, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що аналіз правильності обчислення та нарахування збитків повинен перевіряти суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про відшкодування збитків.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, Державної фінансової інспекції в Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №818/2361/14 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: