Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/22440/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Мороз Л.Л. Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Iвано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі №341/3099/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування при розрахунку його пенсії сум районного коефіцієнту 1,7 та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати за період роботи на Крайній Півночі з 1999 р. до 2002 року, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 1 вересня 2013 року з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи на Крайній Півночі з 1999 р. до 2002 року, що включає суми районного коефіцієнту 1,7 та північної надбавки на підставі довідок ВАТ "Арктикнафтогазбуд" за період з 1999 р. до 2002 р. з урахуванням районного коефіцієнта 1,7 та північної надбавки, та зобов'язати виплатити недоотримані суми пенсії за результатами здійсненого перерахунку з 1 вересня 2013 р..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення законодавства не врахував при розрахунку його пенсії районного коефіцієнта 1,7 та північної надбавки за період роботи на Крайній Півночі.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволений. Визнані дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо неврахування при розрахунку позивачу пенсії сум районного коефіцієнту 1,7 та північної надбавки при визначені розміру заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі з 1999 року до 2002 року неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, починаючи з 1 вересня 2013 року, з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи на Крайній Півночі з 1999 року до 2002 року, що включає суми районного коефіцієнту 1,7 та північної надбавки, на підставі довідок ВАТ "Арктикнафтогазбуд" за період з 1999 року до 2002 року з урахуванням районного коефіцієнта 1,7 та північної надбавки. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми пенсії за результатами здійсненого перерахунку з 1 вересня 2013 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Галицькому районі та отримує пенсію по віку на пільгових умовах. Згідно довідок від 19.02.2004 року за №251 та №252, виданих будівельним управлінням №39 ВАТ "Арктикнафтогазбуд", що в м.Надим Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації і відноситься до районів Крайньої Півночі, ОСОБА_1 у період з 1999 по 2002 роки працював в цьому будівельному управлінні та отримував заробітну плату із застосуванням районного коефіцієнту 1,7 та північної надбавки. В довідках також зазначено, що з усіх сум були сплачені внески до пенсійного фонду. На підставі вказаних довідок позивачу була перерахована пенсія.

Однак, згідно акту перевірки управлінням Пенсійного фонду Російської Федерації в Надимському районі Ямало-Ненецького автономного округу встановлено, що довідку, видану ВАТ "Арктикнафтогазбуд" від 19.02.2004 року за №251, слід вважати недійсною, оскільки заробітна в ній завищена та видана нова довідка про заробітну плату № 25/1764 від 31.05.2013 року без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки.

В зв'язку з цим позивачу 26 липня 2013 року була перерахована пенсія без врахування районного коефіцієнту та північної надбавки і з 1 жовтня 2013 року місячний розмір пенсії позивачу встановлений 1846 грн. 47 коп., замість 2225 грн. 82 коп., яка була до цього.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивач за вказані періоди отримував заробітну плату із застосуванням північних надбавок та районного коефіцієнту і саме з цих сум сплачувалися відповідні внески, тому з вказаних сум заробітної плати необхідно обраховувати пенсію.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо не врахування відповідачем до сум заробітної плати, з якої обраховується пенсія, північних надбавок та районного коефіцієнту у період роботи в районі Крайньої Півночі з 1999 по 2002 роки за умов виїзду з вказаного району.

Відповідно п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СPCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Наведена законодавча норма встановлює порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972 року Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990 р. особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, ст.78 діючого на той час Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.п."д"п.15 Інструкції "Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування", затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960р., в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, ч.3 ст.96 цього Закону передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ні Законом України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту.

Необґрунтовані посилання судів першої та апеляційної інстанції на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, які ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220,222,223,229,230,232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Iвано-Франківської області задовольнити.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: