Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2017 р. м. Київ К/800/38534/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представників позивача Бабича О.М., Солотвінського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» (далі - позивач, ТОВ «Житомиртепломаш») звернулося до суду із позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка виразилась у невиконанні обов'язку щодо підготування та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» з бюджету за листопад 2014 року та січень 2015 року у загальному розмірі 2679307,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Житомиртепломаш» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2679307,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Житомиртепломаш» 2679307 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за листопад 2014 року та січень 2015 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що проведеними податковим органом документальними позаплановими перевірками, підтверджено заявлені позивачем суми до бюджетного відшкодування. Однак всупереч вимог п. 200.12, п.200.13 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий орган не вчиняє дій, які є обов'язковими, що свідчить про наявність підстав для стягнення зазначеної суми бюджетного відшкодування у примусовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - податковий орган, ДПІ) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що з огляду на Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 року та Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної казначейської служби України № 68/23 від 03.02.2011 року, - подання висновків про відшкодування ПДВ до казначейської служби податковий орган подає в день отримання відповідної узагальненої інформації з органів Міндоходів України вищого рівня, або наступного робочого дня (в разі надходження реєстру поза межами робочого дня). Оскільки узагальнена інформація щодо обсягів бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу до відповідача не надходило, тому відсутні законні підстави для відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Житомиртепломаш» 22.12.2014 року було подано до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року та заяву, відповідно до яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 1 562 681,00 грн.

З метою визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої, довідкою від 02.02.2015 року № 537/06-25-15-01 підтверджено заявлену товариством до бюджетного відшкодування суму ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 1562681,00 грн.

Також, позивачем 19.02.2015 року було подано до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатками, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 1 116 680,00 грн.

У період з 17.03.2015 року по 30.03.2015 року посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «Житомиртепломаш» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2015 року, за результатами якої складено акт № 1784/06-25-15-01 від 06.04.2015 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України через завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за грудень 2014 року на 54,00 грн.

Висновок про завищення від'ємного значення за грудень 2014 року на 54,00 грн. став підставою для підтвердження відповідачем заявленої суми ПДВ до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за січень 2015 року на суму 1 116 626,00 грн., проти заявлених позивачем 1116680,00 грн.

Позивач погодився із висновком контролюючого органу.

Загальна сума підтвердженого відповідачем належного позивачу бюджетного відшкодування за листопад 2014 року та січень 2015 року складає 2679307,00 грн., з яких за листопад 2014 року - 1562681,00 грн. та січень 2015 року - 1116626,00 грн.

Граничним терміном подачі контролюючим органом висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, було 07.02.2015 року та 11.04.2015 року відповідно.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено ст. 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.ст. 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі - висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. І протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, - подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

У справі, що розглядається, суди встановили, що за результатами перевірки позивача посадовими особами відповідача складено довідку та акт у яких зазначено про відсутність порушень при відображенні позивачем у податковій декларації за листопад 2014 року та січень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 2679307,00 грн.

Проте висновок із зазначенням відповідної суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, ДПІ не подала, при цьому податкове повідомлення із зазначенням підстав відмови у наданні бюджетного відшкодування ТОВ «Житомиртепломаш», як того вимагає п. 200.14 ст. 200 ПК України, не надіслала.

За правилами п. 200.13 ст. 200 ПК України та п. 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Тому в цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.09.2015 року № 21-881а15-2 та від 02.12.2015 року № 21-2650а15-2.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з помилковим застосування норм матеріального права, а тому такі підлягають скасуванню. З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів платника податків, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України та заявлених вимог, адміністративний позов необхідно частково задовольнити та зобов'язати відповідача надати органу казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № 806/1795/15 скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка виразилась у невиконанні обов'язку щодо підготування та подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» з бюджету за листопад 2014 року та січень 2015 року у загальному розмірі 2679307,00 грн.

Зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби в Житомирській області висновок із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиртепломаш» за листопад 2014 року та січень 2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 21.03.2017 року