Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/87774/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-6418/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк Сінема Україна»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14.03.2011 № 0001562301 та № 0001572301.

ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, п. 12. ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 13.01.2005 за № 40/1032, ч.ч. 1,3,5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 01.03.2011 № 027943. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

-п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР), що полягало у реалізації необлікованих у встановленому порядку товарів у сумі 576 грн. До позивача відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2011 № 0001562301 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1152 грн.;

-п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 13.01.2005 за № 40/1032 (далі - Положення), що полягало в неоприбуткуванні готівкових коштів в повній сумі їх фактичного надходження (12480,02 грн.) за 09.02.1011 у книзі обліку розрахункових операцій № 2031005534/1, зареєстрованій 12.03.2010. До позивача за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2011 № 0001572301 відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 62400,1 грн.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження товару, наприклад: накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відсутність у позивача первинних документів на товар відповідачем не встановлювалась та не була підставою для висновків про не оприбуткування товарів.

Відповідач обґрунтував таке порушення, як здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, виявленим надлишком і нестачею товарно-матеріальних цінностей, що зафіксовано у відповідній відомості.

Проте залишки запасів (товарно-матеріальних) цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період, про що вказується у зазначеній відомості, що виключає висновок про неведення суб'єктом господарської діяльності обліку товарів.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що виявлена нестача чи надлишок товарів не є свідченням здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є правильним.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини про наявність у позивача первинних документів на товар (податкові накладні, видаткові накладні тощо), суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли правильного висновку про протиправність застосування до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2011 № 0001562301 штрафних санкцій на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Разом з тим суд касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0001572301. При цьому виходить з такого.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то нездійснення відповідних записів в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, який неодноразово висловився з цього питання, зокрема в постановах від 02.04.2013 у справі № 21-76а13 позовом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13 позовом ПП «Регіон-Юг» до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 12.11.2013 у справі № 21-370а13 за позовом ТОВ «Ресурс-Сервіс» до ДПА в Київській області, Васильківської ОДПІ Київської області (про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Судами достовірно встановлено, що в графі 5 «Сума розрахунків» КОРО № 2031005534/1 здійснено запис 0,00 грн., натомість згідно з Z-звіту № 00707 надходження коштів складає 12480,02 грн.

Зважаючи на те, що позивачем не було оприбутковано готівкові кошти в сумі 12480,02 грн. в порядку, передбаченому п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, шляхом внесення відповідних записів згідно з фіскальним звітним чеком до книги обліку розрахункових операцій, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми є обґрунтованим.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0001572301, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 в такій редакції:

«Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк Сінема Україна» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 14.03.2011 № 0001562301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1152 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун