Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.03.2015 року у справі №2а-2190/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/71496/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011

у справі № 2-а-2190/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Державна податкова адміністрація у Харківської області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування рішень ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 24.11.2010 № 0003542301 та від 28.02.2011 № 0000822301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2011 № 0000822301 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 14246,75 грн. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 61 Конституції України, п.п. 9, 12 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 6, 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 241 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 10.11.2010 № 024942.

На підставі акту перевірки відповідачем складено рішення від 24.11.2010 № 0003542301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 14678 грн. в т.ч.:

- в сумі 91,25 грн. (18,25 грн. х 5) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у непроведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукуванні та невидачі розрахункових документів при реалізації тютюнових напоїв та алкогольних виробів в загальній сумі 18,25 грн.;

- в сумі 680 грн. (340 грн. х 2) на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 9 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у незабезпеченні щоденного друку фіскальних звітних чеків від 16.08.2010 та від 28.09.2010 на реєстраторах розрахункових операцій;

- в сумі 2677 грн. (1338,5 грн. х 2) на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 12 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у нездійсненні обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання в сумі 1338,5 грн.

- в сумі 11139,75 грн. (2227,95 грн. х 5) на підставі ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 13 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, що полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Податковим органом встановлено, що на місці проведення розрахункових операцій знаходяться готівкові кошти в сумі 2286,45 грн., але сума готівкових коштів, що вказана в Х-звіті РРО, складає 40,25 грн. Невідповідність готівкових коштів склала 2227,95 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення від 24.11.2010 № 0003542301 податковим органом виявлено, що в ньому допущено помилку щодо суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим податковим органом скасовано вказане рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 90 грн. та прийнято рішення від 28.02.2011 № 0000822301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 14588 грн.

Враховуючи викладене, предметом позову фактично є вимоги про скасування рішення від 24.11.2010 № 0003542301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14588 грн., а також рішення від 28.02.2011 № 0000822301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14588 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності податковим органом обставин щодо вчинення позивачем зафіксованих в акті перевірки порушень.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

І. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

З огляду на встановлений судами на підставі досліджених доказів, зокрема пояснень свідків - продавця ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, акту перевірки тощо, факт реалізації позивачем пачки цигарок марки Кент в сумі 6,25 грн. та пляшки горілки «Хлібний дар» ємністю 0,2 л. в сумі 12 грн., враховуючи відсутність спростувань позивача щодо вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правомірним застосування до ФОП ОСОБА_7 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 91,25 грн.

ІІ. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ухвалі від 03.12.2013 у справі № 21-428а13 за позовом ТОВ «Манулі Флуіконнекто» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, вказав, що орган державної податкової служби може застосувати лише одну фінансову санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека, оскільки в такому випадку вчиняється продовжуване порушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо фактичного вчинення позивачем зафіксованих в акті від 10.11.2010 № 024942 порушень, що полягали у нездійсненні щоденного друку фіскальних чеків, суди дійшли помилкового висновку про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 680 грн. за нероздрукування кожного фіскального звітного чеку.

У даному випадку за вчинення позивачем продовжуваного порушення щодо нерозрукування фіскальних звітних чеків від 16.08.2010 та від 28.09.2010 правомірним є застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 340 грн., у зв'язку з чим застосування до позивача за вказане порушення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. (680 грн. - 340 грн.) є протиправним.

ІІІ. Пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством. Обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не може бути покладено лише на суб'єкта малого підприємництва, який здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

Така позиція також викладена у постанові Верховного Сулу України від 11.06.2013 у справі № 21-147а13 за позовом фізичної особи-підприємця до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова ДПС, третя особа - ДПА у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Разом з тим чинним на час виникнення спірних відносин законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996 XIV) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару за місцем їх реалізації, належать документи щодо походження (руху) товару, наприклад: видаткові накладні, податкові накладні тощо.

Висновки податкового органу щодо неведення обліку товарних запасів позивачем ґрунтуються на відсутності первинних документів за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання.

Судами достовірно встановлено, що первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та які є підставою для обліку товару, посадовим особам податкової інстанції не було надано у зв'язку з тим, що бухгалтер (ОСОБА_2.) на момент здійснення перевірки був відсутнім.

Позивачем судам попередніх інстанцій було надано первинні документи щодо походження товарів в сумі 1338,5 грн.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про наявність у позивача первинних документів на товар, суд касаційної інстанції вважає, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95 ВР та правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2677 грн.

IV. Пункт 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР покладає на суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, обов'язок забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, до суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до ст. 22 Закону № 265/95-ВР застосовуються фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених доказів, встановлено, що кошти, на які виявлена невідповідність, знаходились на місці проведення розрахунків позивача.

Позивач в касаційній скарзі в спростування встановлених судами обставин про фактичне вчинення порушень п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР жодних доводів не наводить.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про правомірність застосування до позивача на підставі ст. 22 Закону № 265/95-ВР за оспорюваними рішеннями штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11139,75 грн.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати обставини, а судові рішення судів попередніх інстанцій є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішень від 24.11.2010 № 0003542301 та від 28.02.2011 № 0000822301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 3017 грн. (340 грн. + 2677 грн.), суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, задовольнивши позов в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 змінити, виклавши резолютивну частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 в такій редакції:

«Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 24.11.2010 № 0003542301 та від 28.02.2011 № 0000822301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3017 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун