Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/66706/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, ОСОБА_3 про визнаня незаконною та скасування декларації, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області (надалі - Інспекція) та ОСОБА_3, у якому просила:

визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № 19212166059 стосовно добудови до житлового будинку ОСОБА_3, зареєстрованої Інспекцією 17 вересня 2012 року (надалі - Декларація).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просила рішення апеляційної інстанцій скасувати, залишивши в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року.

ОСОБА_3 надіслані до суду письмові заперечення, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 на праві власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до якої він здійснив добудову, що захоплює зовнішню стіну квартири позивача (надалі - Прибудова).

14 вересня 2011 року рішенням Летичівського районного суду у справі № 2-419/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права вільно володіти, користуватися та розпоряджатись зовнішньою стіною її квартири, шляхом знесення прибудов, здійснених до стіни, квартири № 2 та відновлення до попереднього стану зовнішньої стіни її квартири довжиною 4.5 метра і реконструйованої частини даху.

17 вересня 2012 року Інспекцією зареєстровано декларацію № хм19212166059 про готовність об'єкта до експлуатації (вищезазначеної добудови).

На підставі Декларації виконавчим комітетом Летичівської селищної ради прийнято рішення № 109 «Про оформлення права власності нерухомого майна та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно», яким вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомості, в тому числі, ОСОБА_3 на добудову до його квартири, видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1.

У свою чергу судами встановлено, що рішенням Летичівського районного суду від 30 грудня 2013 року у справі №678/295/13-ц (набрало законної сили 25 червня 2014 року) визнано незаконним та скасовано рішення 22 сесії 6 скликання Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області від 28 лютого 2012 року № 17 «Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що засвідчують право на земельні ділянки громадянам» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,03 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Визнано недійсним та скасовано Державний акт серія НОМЕР_3 від 22 березня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,03000 га кадастровий номер НОМЕР_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з Декларацією, позивач звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що Інспекцією не в повній мірі були перевірені подані ОСОБА_3 фактичні дані при реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що будь-яких правових підстав для відмови в прийнятті та реєстрації поданої декларації в Інспекції не було, оскільки ОСОБА_3 на час подання декларації, в повній мірі виконані вимоги чинного законодавства щодо подання декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 5 вересня 2012 року; надалі - Закон № 3038-VI) прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Абзацом другим частини першої статті 39 Закону N 3038-VI передбачено, що форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461 (надалі - Порядок).

Пунктами 19, 20 Порядку (в редакції від 15 серпня 2012 року, що була чинна на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що законодавець покладає обов'язок щодо перевірки даних, поданих замовником на Інспекцію, і лише після здійснення такої перевірки, інспекція реєструє декларацію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2011 року рішенням Летичівського районного суду у справі № 2-419/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права вільно володіти, користуватися та розпоряджатись зовнішньою стіною її квартири, шляхом знесення прибудов, здійснених до стіни, квартири № 2 та відновлення до попереднього стану зовнішньої стіни її квартири довжиною 4.5 метра і реконструйованої частини даху.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення (17 вересня 2012 року) вже було прийнято судове рішення про знесення об'єктів, на які Інспекцією видано спірну Декларацію.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Інспекцією не було виконано належним чином свого обов'язку щодо перевірки наданих ОСОБА_3 відомостей, зазначених у Декларації.

Окрім того необхідно зазначити щодо неправомірності висновку суду першої інстанції.

Визнаючи Декларацію протиправною та скасовуючи її, суд першої інстанції зазначив, що підставою для цього слугувало надання ОСОБА_3 недостовірної інформації в Декларації про документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку. Зазначив, що рішенням Летичівського районного суду від 30 грудня 2013 року у справі №678/295/13-ц (набрало законної сили 25 червня 2014 року) скасовано Державний акт серія НОМЕР_3 від 22 березня 2012 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що реєстрація Декларації була проведена 17 вересня 2012 року, а документ, що посвідчує право власності, був скасований вже судовим рішення від 30 грудня 2013 року, окрім того, дане судове рішення набрало законної сили лише 25 червня 2014 року.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи були встановлені судами правильно, однак як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № 19212166059 стосовно добудови до житлового будинку ОСОБА_3, зареєстрованої Інспекцією 17 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.