Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/60615/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічного центру «Електроприлад»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011

у справі № 2а-1670/1529/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічного центру «Електроприлад»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 18.06.2010 № 005451503/0/1927, від 30.08.2010 № 0005451503/1/2717, від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 та від 21.01.2011 № 0010851503/3/81.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ Торгівельно-технічний центр «Електроприлад» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі акту від 09.06.2010 № 2800/15-227/13945203 про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 00545/0/1503/0/1927 про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 9732,46 грн. основного платежу та в сумі 4866,23 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення з метою доведення нових строків сплати податкового зобов'язання складено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 № 0005451503/1/2717 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 9732,46 грн. основного платежу та в сумі 4866,23 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА у Полтавській області прийнято рішення від 03.11.2010 № 2881/10/25-016, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0005451503/0/1927 та від 30.08.2010 № 0005451503/1/2717 в частині визначення орендної плати в сумі 2618,79 грн. основного платежу та в сумі 1309,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 7113,67 грн. основного платежу та в сумі 3556,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій є новим податковим повідомленням-рішенням, надісланим позивачу у зв'язку зі скасуванням контролюючим органом вищевказаних первісних в частині визначення орендної плати в сумі 2618,79 грн. основного платежу та в сумі 1309,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Своєю чергою, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 № 0010851503/3/81 про визначення тих самих сум податкового зобов'язання складено відповідачем за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 з метою доведення нових строків сплати.

Підставою для визначення позивачу за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача податкового зобов'язання з орендної плати за землю слугували висновки відповідача про те, що позивач неправомірно за 2008 рік обчислював орендну плату за землю виходячи зі встановленого договорами оренди земельної ділянки комунальної власності розміру орендної плати, без врахування змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, чинних до 22.05.2008 (до визнання неконституційними цих положень рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), та змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI до Закону України «Про оренду землі» щодо розміру орендної плати за землю.

Позивач є користувачем земельної ділянки комунальної власності за адресою: м.Кременчук, вул. Переясловська, 55а, загальною площею 3660 кв.м., на підставі договору оренди землі, укладеного ним з Кременчуцькою міською радою Полтавської області, яким передбачена річна орендна плата: в розмірі 5 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 630 кв. м. (офіси та магазин); 2% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 148 кв. м. (склади); 1,5 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 1792 кв. м. (виробництво); 1,5% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 1090 кв. м. (ремонтні роботи) щорічно.

Відповідно до ст. 2 від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (у редакції, чинній на час періоду, що перевірявся) (далі Закону № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-ІV) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Рішенням Конституційного Суду України положення пункту 8 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-VI) (далі Закону № 161-XIV) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2535-ХІІ розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Положення ч. 2 ст. 21 Закону № 161-XIV кореспондують наведеним вище положенням ст. 19 Закону № 2535-ХІІ.

Відповідно до ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом від 03.06.2008 № 309-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі за взаємною згодою сторін або на підставі відповідного рішення суду, прийнятого за наслідками вирішення спору між сторонами договору у разі недосягнення згоди щодо зміни. Без внесення таких змін до договору оренди землі орендна плата сплачується у розмірі, встановленому за угодою сторін у договорі.

Виходячи з вимог ст. 14, ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникненні спірних відносин) орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), контроль за правильністю та своєчасністю справляння яких здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Статтею 27 Закону № 2535-ХІІ контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, органи державної податкової служби були наділені повноваженнями зі здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка за законом з питань оподаткування належала до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), проте не наділені повноваженнями щодо втручання у цивільно-правові відносини сторін договору, в т.ч. відносини щодо визначення ними в договорі розміру орендної плати землі. Зміна розміру земельного податку згідно з Законом № 309-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати.

Зазначена вище позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 11.06.2013 у справі № 21-443а12 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення, яка за вимогами ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи наведене, оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає, що позов підлягає задоволенню лише щодо податкових повідомлень-рішень від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 та від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 7113,67 грн. основного платежу та в сумі 3556,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому виходить з того, що ці податкові повідомлення-рішення складені відповідно до вимог п.п. «а» п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 (в редакції наказу Державної від 27.05.2003 № 247), та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (далі - Порядок № 253).

Податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 00545/0/1503/0/1927 та від 30.08.2010 № 0005451503/1/2717 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 9732,46 грн. основного платежу та в сумі 4866,23 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які були частково скасовані за результатами розгляду скарги платника податку, відповідно до п.п. «б» п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та п.п. «а» п. 5.3 Порядку № 253 вважаються відкликаними.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за правильне такі судові рішення скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічного центру «Електроприлад» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 15.11.2010 № 0010851503/2/3803 та від 21.01.2011 № 0010851503/3/81 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічному центру «Електроприлад» податкових зобов'язань з орендної плати за землю в сумі 7113,67 грн. основного платежу та в сумі 3556,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічному центру «Електроприлад» судові витрати зі слати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун