Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/25528/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі: Зубенко Д.В.,

за участі представника Генеральної прокуратури України Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №403/4891/12 за позовом приватного підприємства "Шанс" до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, за участі прокурора про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У березня 2012 року приватне підприємство "Шанс" звернулось в суд з позовом до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, в якому просило визнати протиправними дії виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 49 від 8 лютого 2012 року в частині затвердження акту № 2 від 7 лютого 2012 року щодо нарахування збитків заподіяних приватним підприємством "Шанс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог Земельного Кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р., відповідачем був затверджений розмір збитків, що виникли у зв'язку з не оформленням права користування землею відповідно до чинного законодавства, що є порушенням цих норм, оскільки ані Земельним Кодексом України, ані Постановою КМУ не передбачене нарахування збитків через не оформлення права користування землею.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради в частині затвердження акту № 2 від 7 лютого 2012 року складеного комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок. Визнане протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 49 від 8 лютого 2012 року про затвердження актів комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок у частині затвердження акту № 2 від 7 лютого 2012 року щодо нарахування збитків заподіяних приватним підприємством "Шанс".

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2001 року між ПП "Шанс" та відповідачем був укладений договір № 1913 на право тимчасового користування земельною ділянкою за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, в районі будинку № 58. Строк дії даного договору закінчився 19.08.2002 року. Після закінчення строку дії договору, 3 лютого 2003 року відповідач своїм рішенням затвердив акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію літнього кафе на займаній земельній ділянці, дозволено ПП "Шанс" ввести літнє кафе в експлуатацію та зобов'язано "Шанс" замовити у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів оформлення правовстановлюючих документів.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 8 лютого 2012 року винесене рішення №49 про затвердження актів комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпропетровській міській раді приватним підприємством "Шанс" від 7 лютого 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не заперечував про зайняття ПП "Шанс" земельної ділянки без відповідних договорів після закінчення строку дії договору, тому не мав права нараховувати збитки за відсутністю документів на право користування земельною ділянкою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У ст. 157 Земельного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284(далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно пункту 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при винесенні рішення щодо затвердження акта визначення розміру збитків.

Натомість, питання щодо наявності підстав для стягнення збитків з підприємства не може бути предметом розгляду а адміністративному суді, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків.

Отже, у справі, яка розглядається, судам необхідно було надати оцінку саме оскарженому рішенню виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зокрема ст. 33, яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Аналіз положень зазначених нормативних актів свідчить, що виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, вважаючи, що підприємством завдані збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження прийняти рішення про затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків.

Таким чином, у даному випадку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередніх інстанцій помилково вийшли за межі предмету доказування та досліджували, у тому числі, питання про наявність підстав для відшкодування збитків.

Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків у встановленому порядку. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскарженого у цій справі розпорядження діяв у відповідності із законом, тому підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №403/4891/12 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову приватного підприємства "Шанс" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: