Історія справи

Постанова ВАСУ від 15.04.2014 року у справі №2а-10124/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/5630/13

К/800/7284/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Матюшенка Д.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року

у справі № 2а-10124/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0011192302 в частині донарахування ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року апеляційні скарги ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» та ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та скасувати рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині відмови у задоволенні позову з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2011 року № 1520/23-2/32709054.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 4 761 000 грн., в тому числі за II квартал 2011 року на 4 761 000 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.12.5 п. 5 розділу 5 Наказу ДПА України «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» від 30.05.97р. № 166 в редакції наказу від 15.06.2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року № 702/10982, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 205 253 грн., в тому числі за травень 2010 року на 146 379 грн. та за вересень 2010 року на 58 874 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 13.12.2011 року №0011202302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 761 001 грн., у тому числі: за основним платежем на суму 4 761 000 грн. та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0011192302, яким ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 256 566 грн., у тому числі: за основним платежем на суму 205 253 грн. та 51 313 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.12.11 року №0011192302 в частині донарахування ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання господарських операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності позивача, проведення позивачем розрахунків за виконані роботи (надані послуги), документальне підтвердження вказаних господарських операцій, тоді як податковим органом не доведено належними та достатніми доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.11 року №0011192302 в частині донарахування ПДВ за вересень 2010 року у розмірі 58 874 грн. за основним платежем та 14 718,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2010 року між ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» та ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» укладено Договір підряду № 75 (далі - Договір), предметом якого є улаштування фундаментів будинку № 149 (згідно генерального плану), мурування стін з цегли, мурування стін із блоків пористих, облицювання стін, улаштування перекриттів, улаштування покрівлі у садовому поселенні «Михайлівський сад» на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

В свою чергу, щодо правомірності збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.12.2011 року №0011202302, суд першої інстанції (рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції) виходив з того, що витрати понесені позивачем у вигляді відсотків за простими векселями власної емісії є витратами, які виникають у зв'язку з придбанням цінних паперів (облігацій) та не є фінансовими витратами звітного періоду, у зв'язку з чим не можуть бути включені до складу інших витрат податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями.

Пунктом 138.5 ст. 138 ПК України передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно абз. 2 п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року за № 610/12484 (далі - Положення) запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

Відповідно до абз. 7 п. 3 Положення фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (до яких відносяться процентні векселі).

Право векселедавця на витрати передбачено пп. 141.1 ст. 141 ПК України відповідно до умов якого до складу витрат включається будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України боргове зобов'язання - зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслідок випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів.

Підпунктом 153.4.3 п. 153.4 ст. 153 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій за борговими цінними паперами, емітованими платником, відповідно до якого, суми процентів по процентному векселю включаються до складу витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» (довіритель) 23.12.2008 року укладено договір доручення за № Б465/267 з ЗАТ ІК «Обрій Капітал»(повірений) (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України серії АВ № 376630 від 12.10.07 року), відповідно до умов якого повірений надає довірителю посередницькі послуги з укладення договору з купівлі облігацій у кількості 139 000 штук за ціною 680,00 грн./шт., емітентом яких є ТОВ «Міжрегіональна компанія «Альянс» на загальну суму 94 520 000 грн.

Виконання зазначених у договорі робіт підтверджується звітом повіреного від 23.12.2008 року, згідно якого останній повідомив ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» про виконання умов укладеного договору у повному обсязі.

Згідно акту прийому - передачі виконаних робіт за договором № Б465/267 від 23.12.2008 року повірений повністю виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором з купівлі пакету цінних паперів.

Розрахунки за придбаний пакет цінних паперів ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» здійснив шляхом емітування векселів на суму наявної кредиторської заборгованості.

02.06.2011 року ТОВ «Компанія з управління активами «Комплексний фінансовий сервіс», що діє на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність і з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серії АВ №470651 від 16.04.2009 року, яке дії від власного імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого фонду «Фонд соціального розвитку»Векселедержатель) пред'явив до платежу ТОВ «Градострой - Сервіс» згідно акту № 2 векселі від 23.12.2008 року із терміном погашення за пред'явленням, але не раніше - 15.02.2011 року, на загальну суму 131 220 251,76 грн. (85 105 000 грн. - номінальна вартість векселів; 46 115 251,76 грн. - сума нарахованих відсотків на дату пред'явлення).

Позивачем до складу інших витрат податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року віднесено фінансові витрати у розмірі нарахованих відсотків по процентним векселям, пред'явленим до платежу у розмірі 20 700 00 грн. емітентом яких є ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС», відповідно до вищезазначеного акту пред'явлення.

При цьому колегія суду вважає за необхідне зазначити, що судом першої та апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин вимоги п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Відповідно до вимог п. 153.8 ст. 153 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.

Так, на думку суду касаційної інстанції, відсотки за користування кредитними коштами, витраченими на придбання цінних паперів, не є витратами, у розумінні п. 153.8 ст. 153 ПК України.

Зазначений правовий підхід щодо відсотків за користування кредитними коштами, міститься також в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.12.2011 року № 0011202302 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції досліджено повно, але суди порушили та невірно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення щодо задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.12.2011 року №0011202302 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов