Історія справи

Постанова ВАСУ від 15.03.2016 року у справі №127/4377/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ справа № 127/4377/14-а

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом заступника прокурора м. Вінниці до виконавчого комітету Вінницької міської ради та адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року заступник прокурора м. Вінниці звернувся до суду із позовом до Вінницької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправними і скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 лютого 2014 року «Про розгляд подань прокуратури м. Вінниці про усунення порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), а саме про поновлення строків на оскарження та про скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради від 31 жовтня 2013 року № 1232, від 5 грудня 2013 року № 1426, від 21 листопада 2013 року № 1387, від 19 грудня 2013 року № 1500, від 16 січня 2014 року № 19, від 16 січня 2014 року № 21, від 5 грудня 2013 року № 1448, від 19 грудня 2013 року № 1484, від 19 грудня 2013 року № 1503, від 16 січня 2014 року № 8, від 16 січня 2014 року № 26, від 5 грудня 2013 року № 1447, від 16 січня 2014 року № 30, від 31 жовтня 2013 року № 1239, від 16 січня 2014 року № 29, від 21 листопада 2013 року № 1301, від 16 січня 2014 року № 20, від 21 листопада 2013 року № 1302;

- визнати протиправними і скасувати рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, а саме постанови від 31 жовтня 2013 року № 1232, від 5 грудня 2013 року № 1426, від 21 листопада 2013 року № 1387, від 19 грудня 2013 року № 1500, від 16 січня 2014 року № 19, від 16 січня № 21, від 5 грудня 2013 року № 1448, від 19 грудня 2013 року № 1484, від 19 грудня 2013 року № 1503, від 16 січня 2014 року № 8, від 16 січня 2014 року № 26, від 5 грудня 2013 року № 1447, від 16 січня 2014 року № 30,від 31 жовтня 2013 року № 1239, від 16 січня 2014 року № 29, від 21 листопада 2013 року № 1301, від 16 січня 2014 року № 20, від 21 листопада 2013 року № 1302 щодо визнання громадян винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Ухвалою суду від 18 березня 2014 року замінено первісного відповідача Вінницьку міську раду належними відповідачами виконавчим комітетом Вінницької міської ради та адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 31 жовтня 2013 року по 16 січня 2014 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради постановлено 18 рішень про притягнення громадян до адміністративної відповідальності за здійснення стихійної торгівлі з рук на підставі статті 152 КУпАП. Однак, відповідальність за здійснення торгівлі в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях передбачено частиною першою статті 160 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 лютого 2014 року № 316 «Про розгляд подань прокуратури м. Вінниці про усунення порушень вимог КУпАП, а саме про поновлення строків на оскарження та про скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради від 31 жовтня 2013 року № 1232, від 5 грудня 2013 року № 1426, від 21 листопада 2013 року № 1387, від 19 грудня 2013 року № 1500, від 16 січня 2014 року №19, від 16 січня 2014 року № 21, від 5 грудня 2013 року № 1448, від 19 грудня 2013 року № 1484, від 19 грудня 2013 року № 1503, від 16 січня 2014 року № 8, від 16 січня 2014 року № 26, від 5 грудня 2013 року № 1447, від 16 січня 2014 року № 30, від 31 жовтня 2013 року № 1239, від 16 січня 2014 року № 29, від 21 листопада 2013 року № 1301, від 16 січня 2014 року № 20, від 21 листопада 2013 року № 1302»

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2014 року.

Заперечення на дану касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 січня 2014 року прокуратурою м. Вінниці в порядку здійснення нагляду за додержанням та застосуванням законів проведено перевірку додержання вимог законодавства України про адміністративні правопорушення в діяльності адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради.

Перевіркою було встановлено, що з 31 жовтня 2013 року по 16 січня 2014 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради постановлено 18 рішень про притягнення громадян до адміністративної відповідальності за здійснення стихійної торгівлі.

За результатами розгляду протоколів, складених працівниками КП BMP «Муніципальна поліція», до відповідальності за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (стаття 152 КУпАП) притягнуто:

ОСОБА_4 постановою від 19 грудня 2013 року № 1500;

ОСОБА_5 постановою від 19 грудня 2013 року № 1484;

ОСОБА_6 постановою від 21 листопада 2013 року № 1302;

ОСОБА_7 постановами від 19 грудня 2013 року № 1503 та від 5 грудня 2013 року № 1426;

ОСОБА_8 постановою від 5 грудня 2013 року № 1448;

ОСОБА_9 постановою від 21 листопада 2013 року № 1301;

ОСОБА_10 постановою від 16 січня 2014 року № 21;

ОСОБА_11 постановою від 16 січня 2014 року № 29;

ОСОБА_12 постановою від 16 січня 2014 року № 8;

ОСОБА_13 постановою від 21 листопада 2013 року № 1387;

ОСОБА_14 постановою від 16 січня 2014 року № 30;

ОСОБА_15 постановою від 16 січня 2014 року № 26;

ОСОБА_16 постановою від 5 грудня 2013 року № 1447;

ОСОБА_17 постановою від 16 січня 2014 року № 20;

ОСОБА_18 постановою від 16 січня 2014 року № 19;

ОСОБА_19 постановою від 31 жовтня 2013 року № 1232;

ОСОБА_20 постановою від 31 жовтня 2013 року за № 1239.

Також за результатами проведеної перевірки прокуратурою м. Вінниці внесено 18 подань до виконавчого комітету Вінницької міської ради з вимогою про поновлення строків на оскарження постанов адміністративної комісії та скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 31 жовтня 2013 року за № 1232, від 5 грудня 2013 року за № 1426, від 21 листопада 2013 року за № 1387, від 19 грудня 2013 року за № 1500, від 16 січня 2014 року за № 19, від 16 січня 2014 року за № 21, від 5 грудня 2013 року за № 1448, від 19 грудня 2013 року за № 1484, від 19 грудня 2013 року за № 1503, від 16 січня 2014 року за № 8, від 16 січня 2014 року за № 26, від 5 грудня 2013 року за № 1447, від 16 січня 2014 року за № 30, від 31 жовтня 2013 року за № 1239, від 16 січня 2014 року за № 29, від 21 листопада 2013 року за № 1301, від 16 січня 2014 року за № 20, від 21 листопада 2013 року за № 1302.

13 лютого 2014 року виконавчим комітетом прийнято рішення № 316, яким задоволено подання прокуратури м. Вінниці в частині поновлення строків на оскарження постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради. Однак, в частині скасування рішень адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради - подання відхилено.

Не погоджуючись із вищенаведеними діями виконавчого комітету, прокуратура звернулась до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що адміністративною комісією було правомірно кваліфіковано дії громадян, а тому в її діях щодо притягнення правопорушників до відповідальності за статтею 152 КУпАП відсутні порушення чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2014 року, прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 316 від 13 лютого 2014 року про відмову в задоволенні подання прокуратури м. Вінниці про скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, адміністративною комісією виконавчого комітету Вінницької міської ради невірно кваліфіковано статтю, відповідно до якої наступає відповідальність за стихійну торгівлю з рук у не встановлених для цього місцях.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із даним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, осіб було притягнуто до відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті міської ради за здійснення стихійної торгівлі з рук у не встановлених для цього місцях.

Згідно зі статтею 160 КУпАП торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях - тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої.

Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами - тягне за собою накладення штрафу від шести до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торговельної діяльності й захисту прав споживачів. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в торгівлі з рук у невстановлених місцях. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до статті 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Методичних рекомендаціях з перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери благоустрою населених пунктів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 23 грудня 2010 року N 472, визначено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у:

порушенні встановлених державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів;

проектуванні об'єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм;

порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів благоустрою;

порушенні правил благоустрою територій населених пунктів;

порушенні режиму використання і охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;

ільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою населеного пункту;

пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою населених пунктів;

знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів;

забрудненні (засміченні) території населеного пункту;

неналежному триманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 316 від 13 лютого 2014 року про відмову в задоволенні подання прокуратури м. Вінниці про скасування постанов адміністративної комісії при виконавчому комітеті міської ради є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки адміністративною комісією виконавчого комітету Вінницької міської ради невірно кваліфіковано статтю відповідно до якої наступає відповідальність за стихійну торгівлю з рук у не встановлених для цього місцях.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання громадян винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, суд апеляційної інстанції відмовив, зазначивши, що судовий орган не може підміняти державний орган.

Однак, із даним висновком колегія Вищого адміністративного суду не погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені серед інших статтею 160 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Як вже зазначалось вище, адміністративна комісія невірно кваліфікувала дії громадян, оскільки адміністративна відповідальність за стихійну торгівлю з рук у не встановлених для цього місцях передбачена статтею 160 КУпАП.

Отже, адміністративна комісія при виконавчому комітеті, притягуючи фізичних осіб до відповідальності, діяла не в межах наданих їй повноважень, оскільки справи про адміністративні правопорушення, передбачені серед інших статтею 160 КУпАП розглядає суд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про визнання громадян винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, оскільки відповідач невірно кваліфікував дії фізичних осіб і, вийшовши за межі наданих йому повноважень, протиправно притягнув до адміністративної відповідальності.

Водночас рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог є правильним, а тому скасуванню не підлягає.

Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Визнати протиправними і скасувати рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті

Вінницької міської ради, а саме постанови від 31 жовтня 2013 року № 1232, від 5 грудня 2013 року № 1426, від 21 листопада 2013 року № 1387, від 19 грудня 2013 року № 1500, від 16 січня 2014 року № 19, від 16 січня № 21, від 5 грудня 2013 року № 1448, від 19 грудня 2013 року № 1484, від 19 грудня 2013 року № 1503, від 16 січня 2014 року № 8, від 16 січня 2014 року № 26, від 5 грудня 2013 року № 1447, від 16 січня 2014 року № 30, від 31 жовтня 2013 року № 1239, від 16 січня 2014 року № 29, від 21 листопада 2013 року № 1301, від 16 січня 2014 року № 20, від 21 листопада 2013 року № 1302 щодо визнання громадян винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

В частині задоволення позовних вимог - рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.