Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/5261/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Великописарівська лікарня державної ветеринарної медицини звернулась в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, в якому просила визнати протиправними вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16.08.2010 року "Про усунення виявлених ревізією порушень", викладені в пунктах 3, 5, 6, а саме: пункт 3 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010 року, в якому зазначено: "Ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9 330, 75 грн.; в зв'язку з чим необхідно: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України"; пункт 5 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010 року, в якому зазначено: "Ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749, 03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253, 85 грн., з зв'язку з чим: відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. (КЕКВ 1111 - 58 125,45 грн., КЕКВ 1120 - 21 114, 05 грн.) до державного бюджету, а за 6 місяців 2010 року - шляхом перерахування коштів спеціального фонду в сумі 82 763, 38 грн. (КЕКВ 1110 - 61 623,58 грн., КЕКВ 1120 - 21139,80 грн.) до загального фонду"; пункт 6 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010 року, в якому зазначено: "Ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9 860 доз на суму 78 362,35 грн., в зв'язку з чим: стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 8 362,35 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130 - 136 Кодексу законів про працю України.".

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної ревізії, позивачу направленні обов'язкові для виконання вимоги, частина яких, а саме пункти 3, 5, 6 є безпідставними та такими, що суперечать положенням законодавства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним пункт 3 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16.08.2010 року про усунення виявлених ревізією порушень, в якому зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9330,75 грн., в зв'язку з чим необхідно провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексів законів про працю України; визнано протиправним пункт 5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16.08.2010 року про усунення виявлених ревізією порушень, в якому зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749,03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253,85 грн., у зв'язку з чим необхідно відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. до державного бюджету, а за 6 місяців 2010 року - шляхом перерахування коштів спеціального фонду в сумі 82 763,38 грн. до загального фонду; визнано протиправним пункт 6 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в Великописарівському районі № 03-14/506 від 16.08.2010 року про усунення виявлених ревізією порушень в якому зазначено, що ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9860 доз на суму 78362,35 грн., в зв'язку з чим стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 78362,35 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2010 року та на підставі направлень на проведення ревізії відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Великописарівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року включно, за результатами якої складено акт № 03-22/5 від 29.07.2010 року, а також направлено вимогу від 16.08.2010 року № 03-14/506 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

В пункті 3 вимоги від 16.08.2010 року № 03-14/506, зазначено, що ревізією дотримання законодавства при визначенні вартості платних послуг встановлено, що кошти за надані послуги сплачувались за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках, що призвело до недоотримання доходів лікарнею на загальну суму 9 330, 75 грн., в зв'язку з чим необхідно: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. В акті ревізії з цього питання зазначено, що в періоді, який підлягав ревізії, стягувались кошти за надані послуги з видачі ветеринарних довідок про клінічний огляд на перевезення, забій, продаж тварин в межах Великописарівського району за кількість наданих довідок, не враховуючи кількості голів ВРХ, свиней, кіз, які були фактично клінічно оглянуті та зазначені у виданих довідках. При цьому відповідачем здійснено розрахунок недоотриманих позивачем доходів з розрахунку видачі ветеринарної довідки за кожну оглянуту тварину.

В пункті 5 вимоги від 16.08.2010 року № 03-14/506, зазначено, що ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що виплата заробітної плати ветеринарному медичному персоналу, які фактично частину робочого часу витрачають на надання платних послуг, здійснювалася за рахунок загального фонду, а не спеціального фонду, що призвело до незаконного використання коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам лікарні держветмедицини, якими надавалися платні ветеринарні послуги, на загальну суму 119 749,03 грн. та як наслідок, до зайвого нарахування та сплати внесків до державних соціальних фондів на загальну суму 42 253, 85 грн., з зв'язку з чим: відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. (КЕКВ 1111 - 58 125,45 грн., КЕКВ 1120 - 21114,05 грн.).

В пункті 6 вимоги від 16.08.2010 року № 03-14/506, зазначено, що ревізією правильності проведення протиепізоотичних заходів встановлено внесення до актів виконаних робіт завищеної кількості використаної приманки, що призвело до зайвого списання вакцини антирабічної в кількості 9 860 доз на суму 78 362, 35 грн., в зв'язку з чим: стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 78 362, 35 грн., шкоду у порядку та розмірі , встановленому статтями 130 - 136 Кодексу законів про працю України.

Актом ревізії встановлено, що лікарнею проводилось розкидання вакцини проти сказу диких м'ясоїдних тварин на території Великописарівського району на площі 714 кв.км в травні та грудні 2009 року з допомогою авіатранспорту протягом 1 години 30 хвилин та 2 годин 15 хвилин відповідно. В акті зазначено про те, що враховуючи швидкість польоту авіатранспорту 150-200 км/год повинно бути використано приманки: в травні 2009р. в кількості 5400 доз, а фактично списано 11 840 доз, в грудні 2009 року 8 100 доз, а фактично списано 11 520 доз, отже відповідач вважає, що розподіл приманки не відповідає пункту 2.2.2.2 Методичних рекомендацій по плануванню, організації та проведенню пероральної імунізації диких м'ясоїдних проти сказу, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.03.2009 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки, які викладені в акті ревізії, та на основі яких винесено пункти 3, 5, 6 вимоги, є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відносно пункту 5 вимоги, яким позивача зобов'язано відшкодувати зайві витрати коштів загального фонду на виплату заробітної плати медичним працівникам, які надавали платні послуги, за 2009 рік шляхом перерахування коштів спеціального фонду на суму 79 239, 50 грн. (КЕКВ 1111 - 58 125,45 грн., КЕКВ 1120 - 21114,05 грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Положення про Великописарівську лікарню державної ветеринарної медицини, затвердженого начальником управління ветеринарної медицини у Великописарівському районі 16.01.2009 року, яке відповідає пункту 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008 року № 238, лікарня відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи (дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини): 1) організовує та здійснює профілактичні, діагностичні, лікувальні заходи; 2) здійснює ветеринарно-санітарні та інші протиепізоотичні заходи в разі виникнення інфекційних хвороб; 3) здійснює заходи для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях (об'єктах), що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування; 4) аналізує причини виникнення заразних і незаразних хвороб, падежу тварин; 5)організовує спільно із закладами охорони здоров'я, державною санітарно- епідеміологічною службою, структурними підрозділами МНС роботу із захисту населення від зоонозів та своєчасний обмін інформацією про хвороби тварин; 6) разом з управлінням ветеринарної медицини в районі та державною санітарно- епідеміологічною службою беруть участь у розслідуванні випадків виникнення серед населення захворювань, спільних для людей і тварин; 7) одержує інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції і тваринного походження; 8) веде облік хворих і загиблих тварин; 9) бере участь у межах своєї компетенції у проведенні атестації робочих місць, спеціалістів ветеринарної медицини структурних підрозділів Лікарні; 10) упроваджує у ветеринарну практику досягнення ветеринарної медицини; 11) видає органам страхування висновки щодо причин захворювання, вимушено забитих, загиблих або знищених тварин; 12) видає ветеринарні документи; 13) веде державну статистичну звітність ветеринарної служби; 14) проводять заходи щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, і передбачених у статті 98 Закону України "Про ветеринарну медицину"), лікування тварин,; які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної і експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів здійснюється за рахунок їх власників згідно з тарифами відповідно до статті 99 Закону України "Про ветеринарну медицину"; 15) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на них завдань відповідно до законодавства.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, посадовими інструкціями ветеринарних лікарів та ветеринарних фельдшерів лікарні визначено, що працівники лікарні - ветеринарні спеціалісти здійснюють як виконання функцій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, так і здійснюють ветеринарне обслуговування за плату: пункт 2.4 інструкції начальника дільничної лікарні; пункт 2.9 інструкції провідного лікаря-епізоотолога; пункт 2.9 інструкції лікаря-епізоотолога; пункт 2.7 інструкції завідуючого протиепізоотичним відділом; п.2.3 інструкції завідуючого відділом незаразних хвороб; пункт 2.3 інструкції ветеринарного фельдшера.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478 затверджено перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок бюджетних та інших коштів (коштів власників тварин і тваринницької продукції).

Відповідно до статті 97 Закону України "Про ветеринарну медицину" фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІП передбачено, що основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, є кошторис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, відповідно до пункту 1 якого кошторис бюджетних установ має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно з пунктами 5, 19, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на введення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Пунктом 16 статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", пунктом 16 статті 33 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" передбачено, що у 2009 та 2010 роках кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством.

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету.

Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Порядком складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються бюджетною установою на проведення заходів, пов'язаних з виконанням її основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому зазначені нормативні документи не містять переліку видатків за кодами економічної класифікації, на які саме необхідно спрямовувати кошти, отримані до спеціального фонду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошториси Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини на 2009-2010 роки по загальному та спеціальному фонду складено та затверджено в установленому порядку, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах установи.

У відповідності до статті 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів - тобто бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Згідно з статтею 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, все інше буде вважатися бюджетними правопорушеннями. Контроль за видатками Державного бюджету здійснюється казначейством, яке проводить платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку, відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню та наявності у розпорядника бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрачання бюджетних коштів лікарнею здійснювалось відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, що підтверджується актом ревізії, де вказано про відсутність порушень Порядку складання, розгляду та затвердження кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів.

Позивачем були надані копії документів, які є доказами надання спеціалістами ветеринарної медицини протягом свого робочого часу як платних послуг, так і послуг, що фінансуються за рахунок власників тварин відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України: 1) плани протиепізоотичних заходів по профілактиці основних заразних хвороб на 2009, 2010 роки затверджені начальником головного управління ветеринарної медицини в Сумській області, та звіти про їх виконання. Цими документами визначено види ветеринарних заходів (різноманітні лабораторні дослідження, щеплення тварин та лікувально-профілактичні заходи по профілактиці заразних хвороб тварин) з визначенням кількості тварин, що підлягають дослідженню та обробці спеціалістами ветеринарної медицини Лікарні протягом року; 2) акти про проведення профілактичної роботи і витрату біопрепаратів за 2009-2010 років, що підтверджують надання ветлікарями та ветфельдшерами Лікарні ветеринарних послуг - щеплень тваринам по захворюванням, які згідно переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478, фінансуються за рахунок бюджету (додаток №2 постанови: сказ, Ньюкаслівська хвороба, туберкульоз, сап, сибірка тощо); 3) журнали реєстрації та видачі ветеринарних довідок та ветеринарних свідоцтв ф. №1, ф. № 2 за 2009-2010 роки, які згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478 є платними і підлягають оплаті за рахунок заявників (власників тварин); 4) журнали амбулаторного прийому та надання ветеринарної допомоги ветеринарними спеціалістами лікарні за 2009-2010 роки.

Законодавством не визначено обов'язок як лікарні, так і її спеціалістів фіксувати конкретну кількість робочого часу на надання окремо платних послуг та окремо послуг за рахунок бюджету, а отже не є можливим встановити фактичну кількість робочого часу, яку ветлікарі та ветфельдшери лікарні за свій робочий день витратили на надання платних послуг та послуг за рахунок бюджету (безоплатних для власників тварин послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що здійснені відповідачем в акті ревізії розрахунки мають характер припущень, оскільки відповідачем не надано доказів витрачання конкретного періоду часу спеціалістами ветлікарні на надання платних послуг протягом робочого часу та окремо на надання безоплатних послуг, що фінансуються за рахунок бюджету; посилання ж в акті ревізії на те, що витрати робочого часу 4 ветеринарних фельдшерів на надання платних послуг в 2009 році склали 7 571 годину (або 94%), а в І півріччі 2010 року - 3 832 години (або 91%) не підтверджуються жодними документами, у зв'язку з чим неможливо достовірно визначити скільки робочого часу спеціалістів лікарні має бути оплачено за рахунок загального фонду, а скільки за рахунок спеціального фонду. А тому, здійснений відповідачем розрахунок нібито зайво витрачених позивачем коштів на оплату праці спеціалістів лікарні не ґрунтується на достовірних доказах.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункт 5 вимоги від 16.08.2010 року № 03-14/506, є протиправним.

Відносно пунктів 3, 6 вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій пунктом 3 вимоги позивача зобов'язано провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги, а в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. Пунктом 6 вимоги позивача зобов'язано стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей у сумі 78 362, 35 грн., шкоду у порядку та розмірі , встановленому статтями 130 - 136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної вимоги, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної вимоги, державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем пред'явлена вимога про усунення порушень, виявлених під час ревізії, пунктами 3, 6 якої позивача зобов'язано провести дій по стягненню коштів.

При цьому оскаржувана вимога вказує на характер коштів та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову в частині скасування пунктів 3, 6 вимоги.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову Великописарівської лікарні державної ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправними пунктів 3, 6 вимоги № 03-14/506 від 16.08.2010 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)