Історія справи

Постанова ВАСУ від 14.04.2016 року у справі №2а-1870/10058/12
Постанова ВАСУ від 15.01.2015 року у справі №2а-1870/10058/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/57640/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2а-1870/10058/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та визнання картки відмови недійсною, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулось в суд з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, в якому просило: визнати дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року протиправними; скасувати рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року; визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року протиправною; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на свою користь надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. та ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27.06.2012 року Сумська митниця відмовила позивачу у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349, у зв'язку з прийняттям рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, відповідно до якого Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 невизнаний відповідачем для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до пунктів 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 9.3 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року. 02.07.2012 року позивач оформив митну декларацію №805130000/2012/007814 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 85 186,50 грн. та податку на додану вартість у розмірі 357 783,30 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не було зазначено про наявність будь-яких недоліків у наданому для митного оформлення оригіналі сертифікату, який відповідає вимогам до заповнення сертифікатів. Крім того, інформація про походження товару з Російської Федерації підтверджується актом експертизи, де вказаний критерій походження: "Д8505" - товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації, що відповідає графі 9 сертифікату за формою СТ-1. Оскільки будь-які розбіжності про країну походження у даних документах відсутні, то відповідачем неправомірно прийнято рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, а також картка відмови №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року, що потягло за собою сплату надмірної суми податку на додану вартість у розмірі 20 481,30грн. та ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Сумської митниці Державної митної служби України щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року; скасовано рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/00221 від 27.06.2012 року; визнано протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. та суму ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Сумська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.06.2012 року публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" подано до Сумської митниці митна декларація № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 та інші документи, необхідні для митного контролю.

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання пільги зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт № 58-01Э/2012 від 11.01.2012 року, укладений між ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" (Російська Федерація) та публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 та акт експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Торгово-промисловою палатою Російської Федерації, а також інші документи.

27 червня 2012 року Сумська митниця відмовила позивачу у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349.

Підставою для відмови стало прийняття рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, відповідно до якого Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 не визнаний відповідачем для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до пунктів 2.4, 3.1, 3.2, 5.3, 9.3 Правил визначення країни походження товарів", затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року.

02 липня 2012 року позивач оформив митну декларацію №805130000/2012/007814 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 85 186,50 грн. та податку на додану вартість у розмірі 357 783,30грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що діями митного органу щодо відмови у прийнятті митної декларації №805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року, рішенням про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року та оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №805130000/2/00349 від 27.06.2012 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані дії та картка підлягають визнанню протиправними, а рішення про визначення країни походження товару скасуванню, і, як наслідок, сума надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита підлягають поверненню позивачу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою отримання преференційного режиму для підтвердження країни походження товару позивачем до Сумської митниці було подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від в25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 та акт експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про визначення країни походження товарів та картки відмови, насамперед, стало порушення пункту 5.3 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 року № 3592-VI, відповідно до яких товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення, оскільки відомості, вказані в акті експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340, однозначно не свідчать про те, що технологічні операції відповідають критерію достатньої обробки/переробки товару (відсутні дані щодо переліку основних технологічних операцій з виготовлення готової продукції), у відповідності до пункту 9.1 Правил.

Тобто, Сумська митниця свої сумніви щодо відомостей, які містяться в сертифікаті форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881, пов'язує з неповнотою заповнення акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340, а також з наданням Торгово-промисловою палатою Російської Федерації відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827, до якої не додані необхідні документи, що підтверджують виконання критерію достатньої переробки/обробки товару.

Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, такі доводи відповідача не можуть слугувати достатньою підставою для виникнення сумнівів щодо відомостей, які містились саме у сертифікаті, та для направлення у зв'язку з цим відповідного запиту.

Відповідно до статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 44 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 року, відповідно до статті 3 якої договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів. Вказані Правила були затверджені рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 року.

Згодом дані Правила дійсно втратили чинність, зокрема для Російської Федерації та України та Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року були прийняті нові Правила визначення країни походження товарів. Саме на них, як зазначено судами попередніх інстанцій, йде посилання в акті експертизи.

При цьому варто зазначити, що критерій достатньої обробки/переробки для товарної позиції 8505 (що має місце в даному випадку), передбачений Правилами 2000 року, після вступу в силу для України Угоди про Правила визначення країни походження товарів від 20.11.2009 року не змінився.

Крім того, згідно з статтями 2, 4 Договору про зону вільної торгівлі, ратифікованого Україною 30.07.2012 року, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року.

Порядок визначення країни походження товарів, що походять і ввозяться на митні території Сторін з третіх країн, і вивозяться з митних територій Сторін у треті країни, регламентується національним законодавством Сторін і міжнародними договорами, учасниками яких вони є.

В той же час, сумніви щодо відомостей, зазначених у сертифікаті, які Сумська митниця пов'язує зі змістом акту експертизи, є безпідставними, оскільки для підтвердження країни походження товару у конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до пункту 6.1 Розділу 6 Правил необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару. Дана норма кореспондується зі статтею 43 Митного кодексу України, відповідно до змісту якого документом, що підтверджує країну походження товару є, зокрема, сертифікат про походження товару.

Згідно з пунктами 5.1, 6.1, 6.6 цих Правил визначення країни походження товарів 2009 року, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

У разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави-учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі-учасниці Угоди.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки наявність даних актів вимагається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у графі 33 митної декларації № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року зазначений той же код товару, який відповідає графі 9 сертифікату за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881, а саме: "Д8505", тобто відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, були ідентичні відомостям, що містяться в митній декларації.

Оскільки основні умови, за якими критерії достатньої обробки /переробки вважаються виконаними, не змінились, то наданий позивачем під час митного оформлення з метою підтвердження країни походження товару та одержання пільги зі сплати ввізного мита на умовах Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 року та Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 року, сертифікат, виданий продавцем, про походження товарів форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 оформлений у відповідності до вимог Правил визначення країни походження товарів 2009 року та містить вичерпну та достовірну інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 сертифікату зазначена країна походження товару - Російська Федерація, а у графі 9 вказаний критерій походження "Д8505", тобто товар підданий достатній обробці (переробці).

Крім того, відповідно до пункту 9.1 Правил, згідно якого сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо: у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки; проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення; відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого; бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення; у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле; товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил; товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

В суді першої інстанції оглядався оригінал сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881, наданий на вимогу суду представником відповідача, а також досліджувався його зміст на предмет наявності в ньому дефектів.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Сумською митницею під час митного оформлення товару та під час перевірки сертифікату форми СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 1608881 також не було виявлено недоліків чи неповноти у його заповненні, будь-які розбіжності про країну походження товару у сертифікаті походження чи інших документах, що подавались митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, крім посилання на акти експертизи, були відсутні.

З приводу посилань відповідача на недотримання в даному випадку критерію достатньої переробки/обробки товару, слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил, критерій достатньої обробки (переробки) - це один із критеріїв визначення країни походження товарів, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві країни чи більше, вважається таким, що походить з тієї країни, на території якої його було піддано останній істотній обробці (переробці), достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Згідно з пунктом 2.4 Правил, у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов: а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки); б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце; в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною Правил).

До цього Переліку як одна з умов може бути включено правило адвалорної частки як самостійно, так і в поєднанні з виконанням інших необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, викладених у підпункті "б" цього пункту.

У разі якщо застосовується правило адвалорної частки, вартісні показники розраховуються: для матеріалів іноземного походження - за митною вартістю таких матеріалів під час їхнього ввезення до країни, на території якої здійснюється виробництво кінцевого товару, або за документально підтвердженою ціною їхнього першого продажу на території країни, у якій здійснюється виробництво кінцевого товару; для кінцевого товару - за ціною на умовах франко-завод.

Отже, пункт 2.4 Правил для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару передбачає ряд умов, які були дотримані позивачем стосовно задекларованого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.32), відбулася зміна товарної позиції задекларованого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021) за ТН ЗЕД на рівні перших чотирьох знаків у порівнянні з сировиною іноземного походження. Так, в акті перевірки зазначено, що: "Згідно з Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) кінцевий товар відноситься до товарної позиції 8505, а використані при його виробництві матеріали іноземного походження відносяться до товарних позицій: джерела живлення, дроселі - 8504, конденсатори - 8532, світло діоди - 8541, клейми, контракти, вимикачі, з'єднувачі, наконечники - 8536, мікросхеми - 8542, комплектуючі кафів управління - 7326, 7616,8538, метизи - 7318, вентилятори - 8414".

Оскільки товар, що класифікується в товарній позиції 8505, включений до Додатку 1 Правил, експертом проведений розрахунок адвалорної частки (коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції). Так, з урахуванням ціни франко-завод кінцевого товару, вартості іноземних матеріалів визначена адвалорна частка, яка становить 19,81% .

Також в акті зроблений висновок, що для кінцевого товару (комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 з товарною позицією 8505 по ТН ЗЕД) вартість використовуваних іноземних матеріалів не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, при цьому, матеріали іноземного походження, що класифікуються в даній товарній позиції, не використовуються.

У зв'язку з вищевикладеним встановлено, що для вищевказаного товару виконуються умови, зазначені в "Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце" (Додаток 1 до Правил), що відповідає вимогам Правилами визначення країни походження товару в Російській Федерації та дозволяє вважати даний товар таким, що походить з Російської Федерації.

Тобто, кінцевий товар, згідно з Правилами визначення країни походження товару, є товаром російського походження, підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації та має відповідний критерій походження.

Таким чином, позивачем дотримані вимоги пункту 2.4 Правил визначення країни походження товару для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару, що також враховується судом під час прийняття рішення у справі.

Щодо надання Торгово-промисловою палатою Російської Федерації відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827, до якої не додані необхідні документи, що підтверджують виконання критерію достатньої переробки/обробки товару, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 9.3 вказаних Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, зокрема, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

При цьому, підставою для надіслання запиту митним органом країни ввезення товару повинна бути хоча б одна з обставин, передбачена у пункті 9.1 Правил визначення країни походження товарів 2009 року, що свідчить про недійсність сертифікату внаслідок наявності у ньому недоліків, чітко визначених законодавством, а не на підставі сумнівів митного органу з приводу змісту актів експертиз чи інших документів.

Тому підставою для надіслання такого запиту в даному випадку повинна бути не наявність недоліків у змісті акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340, а встановлення митним органом відомостей, зазначених в сертифікаті, які не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого. Таким чином, підставою для відмови у наданні позивачу преференційного режиму вільної торгівлі фактично стали припущення стосовно неправильності та неповноти заповнення акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340, який, згідно з статтею 43 Митного кодексу України, позивач взагалі не мав обов'язку пред'являти, враховуючи, що будь-які розбіжності в документах про країну походження товару були відсутні та митним органом не були встановлені інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в інших документах.

В даному випадку, як вбачається з копії відповіді на запит Сумської митниці від 09.07.2012 року №08/4827, Торгова -промислова палата Російської Федерації не відмовлялася надати митному органу країни ввезення необхідні документи, зазначивши, що сертифікат походження товару за формою СТ-1 від 25.06.2011 року за №RUA 2001008527 був виданий на підставі акту експертизи від 25.06.2012 року №026-03-00340 (а.с.30-33) та заяви ТОВ "ЭМПР-ГАЗ". Також відповідачу повідомлялося, що документи, на підставі яких проводилася експертиза та видавався відповідний акт, були повернуті ТОВ "ЭМПР-ГАЗ" за його вимогою.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.

Відповідно до пункту 9.2 Правил, сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті. При цьому, підстави для невизнання сертифікатів дійсними прямо передбачені пунктом 9.1 Правил, які у випадку з пред'явленням для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП Ц-16 ТАИК.656443.026ТУ, ТАИК.684456.021 на підставі митної декларації № 805130000/2012/007711 від 27.06.2012 року були відсутні.

Крім того, митне законодавство не ставить в пряму залежність одержання чи не одержання режиму вільної торгівлі від згоди чи не згоди митних органів країни ввезення товару зі змістом відповідей на їх запити, та не надає прав таким органам донараховувати на цій підставі суми платежів.

Відносно законності прийнятого відповідачем рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року, то відповідно до статей 36-48 Митного кодексу України від 13.03.2012 року не передбачено право митних органів приймати рішення про визначення країни походження товару.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012року № 426 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1861 і від 20 грудня 2006 року № 1765 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (набрала чинності 01.06.2012 року) постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1864 "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України", на виконання якої був виданий наказ Держмитслужби України від 09.11.2009 року № 1070, втратила чинність.

Згідно зі статтею 23 Митного кодексу України митними, органами можуть прийматися попередні рішення з питань визначення країни походження товарів за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України у порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2012 року № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.07.2012 року за № 1176/21488.

Отже, чинним на момент прийняття рішення про визначення країни походження товару №805130000/2012/0022/1 від 27.06.2012 року законодавством не передбачено право митних органів на прийняття рішень про визначення країни походження товару, окрім прийняття попередніх рішень з цих питань, передбачених статтею. 23 Митного кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваних рішень та визнання протиправними дій митного органу.

Щодо стягнення надміру сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 20 481,30 грн. та ввізного мита у розмірі 85 186,50 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України..

Судді: (підписи)