Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/3102/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Загородній А.Ф., Заїка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р. у справі за позовом прокурора П'ятихатського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі П'ятихатського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року прокурор П'ятихатського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі П'ятихатського районного центру зайнятості звернувся до суду із позовом про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 3617,60 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р., позовні вимоги задоволено.

З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася відповідач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з момента виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 25.02.2011р. ОСОБА_1 надано статус безробітної і призначено допомогу по безробіттю з 25.02.2011р. по 19.02.2012р.

Виплату допомоги по безробіттю розпочато з 25.02.2011р. та припинено 08.04.2011р. у зв'язку із працевлаштуванням.

27.04.2011р. відповідач повторно звернулась до П'ятихатського районного центру зайнятості з питань пошуку роботи.

04.05.2011р. відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю з 04.05.2011р. по 16.03.2012р.

Судами встановлено, що відповідачу нарахована допомога по безробіттю у розмірі 4894,63 грн., виплачена - 8482,23 грн., розмір надлишкових виплат складає 3617,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку розміру належної відповідачу допомоги по безробіттю виникла рахункова помилка, в результаті якої середня заробітна плата відповідача була завищена, відповідачу нараховані та виплачені надлишкові кошти, а тому відповідна сума надлишкових коштів повинна бути стягнута з відповідача.

Поряд з тим, за правилами частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стягненню підлягають лише суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які виплачені внаслідок умисного невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними.

В ході розгляду справи встановлено, що виплата відповідачу допомоги в більшому розмірі відбулась внаслідок помилки з боку працівників позивача, невиконання відповідачем своїх обов'язків або зловживання ними встановлено не було, передбачені законом підстави для стягнення виплачених сум відсутні, а тому рішення судів про їх стягнення не можна визнати обґрунтованими.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р. у даній справі скасувати.

У задоволенні позову прокурора П'ятихатського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі П'ятихатського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: А.Ф.Загородній

М.М. Заїка