Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/61438/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Мироненка О.В.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області Бутовича Олександра Івановича про визнання протиправним та скасування протесту прокурора, за касаційною скаргою виконуючого обов'язки Бориспільського міжрайонного прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати протест прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області від 26.02.2010.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку вона є власником земельної ділянки, яка надана їй для ведення індивідуального садівництва розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 4370 від 24.06.2008. Однак всупереч вимогам частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, відповідно до якої виключно судом вирішуються земельні спори, 26.02.2010 Бориспільський міжрайонний прокурор звернувся з протестом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, у якому вимагав скасувати висновок № 11-13/269 від 25.12.2007 про погодження проекту землеустрою щодо відведення їй згаданої земельної ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано протест прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області від 26.02.2010.

У касаційній скарзі виконуючий обов'язки Бориспільського міжрайонного прокурора, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до такого.

Встановлено, що ОСОБА_4 на підставі проекту відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,120 га, за межами с. Гнідин, Бориспільського району Київської області, який розроблено на підставі дозволу Бориспільської районної державної адміністрації, 01.11.2007 Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі надано висновок № 13988 про погодження проекту відведення вказаної земельної ділянки.

25.12.2007 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області позивачу надано висновок № 11-13/269 про погодження проекту землеустрою відведення цієї ж земельної ділянки.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 24.06.2008 № 4370 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 згаданої земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 20.07.2009 ЯЗ № 347880 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської для ведення індивідуального садівництва на підставі зазначеного вище розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації.

За результатом проведеної Бориспільською міжрайонною прокуратурою перевірки щодо законності передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, 26.02.2010 на висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 11-13/269 прокурором внесено спірний у цій справі протест, у якому вимагалось скасувати висновок. У протесті вказано, що згідно акту перевірки стану дотримання вимог водного законодавства від 25.12.2009, проведеної Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів, згадана земельна ділянка знаходиться в смузі відведення дренажного каналу в районі СТ «Святище» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, що є порушенням вимог статей 88, 89, 91 Водного кодексу України. Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.06.2008 № 4370 видано з порушенням вимог статей 35, 59, 60, 61 Земельного кодексу України та статті 91 Водного кодексу. Земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам не у власність, а виключно на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до статті 121 Конституції України, статті 5 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (Далі - Закон № 1789-XII), у редакції на час спірних правовідносин, на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і вказаним Законом.

Статтею 21 Закону № 1789-XII передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ врегульована статтею 17 КАС України, відповідно до частини першої якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Протест прокурора не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 КАС України, оскільки приносячи протест, прокурор здійснював прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, а не владні управлінські функції.

Крім того протест не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, крім обов'язку відповідного органу щодо його розгляду. При цьому у особи, якій адресований протест, залишається право прийняти за наслідками його розгляду відповідне рішення на власний розсуд, або не приймати його взагалі. Правові наслідки такої поведінки кореспондуються з передбаченим Законом правом прокурора на звернення до суду з позовом про визнання опротестованого акта незаконним.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Правових підстав для закриття провадження у справі, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.

Стаття 157 КАС України визначає вичерпний перелік підстав для закриття провадження у адміністративній справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Розгляд таких справ законом не віднесено до жодної юрисдикції.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили певні норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтею 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу виконуючого обов'язки Бориспільського міжрайонного прокурора - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2011 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області Бутовича Олександра Івановича про визнання протиправним та скасування протесту прокурора - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: