Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/79927/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Державної фінансової інспекції в місті Севастополі, третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації, про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в місті Севастополі, третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформації, про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.02.2012 №27-06-14-14/750.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної вимоги як такої, що прийнято на підставі хибних висновків акту ревізії щодо недотримання позивачем вимог пункту 4 Тимчасового Порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737. Так, позивачем зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, не надавала позивачеві жодних повноважень щодо надання адміністративних послуг. Крім того, на законодавчому рівні не врегульовано питання надання компенсації Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, витрат, пов'язаних із наданням платних адміністративних послуг державним підприємством "Український державний центр радіочастот".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено: визнано недійсною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в місті Севастополі від 21.02.2012 №27-06-14-14/750.

У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в місті Севастополі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанов Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.12.2011 та 16.01.2012 Державною фінансовою інспекцією у місті Севастополі проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Севастопольської філії державного підприємства "Український державний центр радіочастот" за період з 01.01.2010 по 01.12.2011, за результатами якої складено акт від 30.01.2012 № 06-21/21.

Ревізією встановлено недотримання позивачем вимог Тимчасового порядку надання адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 №737 в частині перерахування коштів до спеціального фонду державного бюджету адміністративних послуг на загальну суму 110 360,00 грн. за період з 01.01.2010 по 01.12.2011.

На підставі акту ревізії від 30.01.2012 № 06-21/21 відповідачем сформовано та на адресу позивача надіслано вимогу від 21.02.2012 №27-06-14-14/750 про перерахування позивачем в обов'язковому порядку в термін до 15.03.2012 до спеціального фонду державного бюджету суми коштів у розмірі 110 360,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваної вимоги як такої, що сформовано на підставі хибних висновків щодо надання позивачем адміністративних послуг. Так, судами зазначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, не надавала позивачеві жодних повноважень з надання платних адміністративних послуг.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаною позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 1 Тимчасового порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 №737 "Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг" (далі - Тимчасовий порядок), встановлено, що адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно-правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 №915 "Деякі питання надання адміністративних послуг" пункт 1 Тимчасового порядку доповнено положеннями, згідно з якими до адміністративних послуг належать: видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень; реєстрація (фактів, суб'єктів, прав, об'єктів, у тому числі легалізація суб'єктів і актів (документів), нострифікація та верифікація); інші види діяльності незалежно від назви, у результаті провадження яких заінтересованим фізичним та юридичним особам, а також об'єктам, що перебувають у власності, володінні чи користуванні таких осіб, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Відповідно до статті 16 Закону України " Про радіочастотний ресурс України" державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - УДЦР) утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління НКРЗ і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗ.

Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування.

УДЦР здійснює такі види діяльності: 1) присвоєння радіочастот, призначення позивних сигналів радіоелектронним засобам, видача дозволів на експлуатацію; 2) ведення реєстру присвоєнь радіочастот; 3) проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону; 4) здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв; 5) здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад; 6) підготовка висновків для прийняття НКРЗ відповідних рішень щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України; 7) підготовка висновків на безпосереднє замовлення для Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для телерадіомовлення; 8) видача дозволів на ввезення з-за кордону і реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв; 9) інші види діяльності, пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України і передбачені статутом УДЦР.

Виходячи із аналізу зазначених норм, колегія суддів вказує на хибність позиції судів попередніх інстанцій щодо необхідності прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, рішення про наділення повноваження з надання адміністративних послуг державного підприємства "Український державний цент радіочастот", оскільки останнє здійснює надання платних послуг безпосередньо на підставі Закону України "Про радіочастотний ресурс".

Пунктом 4 Тимчасового порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 №737 "Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг" визначено, що плата за адміністративні послуги, які надаються підприємствами, установами та організаціями, що не мають статусу бюджетних установ, яким повноваження стосовно надання адміністративних послуг встановлені нормативно-правовими актами, перераховується одержувачами таких послуг до спеціального фонду державного бюджету.

У той же час, проведеною відповідачем ревізією встановлено, що кошти за надані Севастопольською філією УДЦР послуги з видачі, переоформлення та продовження дії дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, а також з видачі дозволу на реалізацію в Україні радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 у сумі 110 364,00 грн. до спеціального фонду державного бюджету не перераховано.

При цьому, колегія суддів вказує на безпідставність доводів судів попередніх інстанцій щодо відсутності факту порушення позивачем вимог Тимчасового порядку з мотивів відсутності на законодавчому рівні врегулювання питання надання Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку, компенсації витрат, пов'язаних із наданням платних адміністративних послуг державним підприємством "Український державний центр радіочастот".

Так, відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України склад доходів спеціального фонду Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.

Статтею 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визначено, що джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є в тому числі, плата за адміністративні послуги, яка спрямовується (стаття 14) на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг.

Абзацом 2 пункту 4 Тимчасового порядку визначено, що витрати, пов'язані з наданням підприємствами, установами та організаціями, що не мають статусу бюджетних установ, платних адміністративних послуг, компенсуються відповідно до укладених з ними органами виконавчої влади договорів.

Відсутність факту створення спеціального фонду по КПКВ 5561010 "Керівництво та управління у сфері регулювання зв'язку", який би наповнювався за рахунок плати за надання адміністративних послуг УДЦР та визначення порядку відшкодування коштів УДЦР, не є обставиною, з якою закон пов'язує наявність підстав для неперерахування плати за адміністративні послуги до спеціального фонду державного бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків акту ревізії від 30.01.2012 № 06-21/21 щодо порушення позивачем вимог пункту 4 Тимчасового Порядку надання державних, у тому числі адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737, у зв'язку з чим вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності сформованої за результатами ревізії вимоги про усунення порушень вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Севастополі задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24 квітня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року скасувати.

У задоволенні позову державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Державної фінансової інспекції в місті Севастополі про визнання недійсною та скасування вимоги від 21.02.2012 №27-06-14-14/750 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: