Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2014р. м. Київ К/800/45148/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 25.06.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області з вимогами про перерахунок пенсії, визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області від 13.05.2014р. №294/06-35/02-10 та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 25.06.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р., позов задоволено частково. Визнано період роботи ОСОБА_2 з 01.04.1980р. по 01.08.1897р. в будівельно-монтажному управлінні "Спецстрой"комбінату "Вінницяпромбуд" на посаді асфальтувальника 3-го розряду - періодом роботи із шкідливими і важкими умовами праці, які зараховуються для нарахування пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області нарахувати ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах за віком згідно Списку № 2 відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В решті позову відмовлено.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 15.09.2014р. виправлено описку в постанові цього суду від 25.06.2014р., зазначено період з 01.04.1980р. по 01.08.1987р.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п."б" ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особи, які не мають повного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону.

Згідно з п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи.

Як встановив суд першої інстанції, позивач в період з 01.04.1980р. по 01.08.1987р. працював за професією асфальтувальника, яка передбачена підрозділом А розділу XXVII Списку №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Обставини щодо роботи позивача в період з 01.04.1980р. по 01.08.1987р. за професією асфальтувальника, яка віднесена до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці та уточнюючою довідкою від 09.01.2014р. № 3.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно визнали період роботи позивача з 01.04.1980р. по 01.08.1987р. на посаді асфальтувальника таким, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що позивач не виконував роботи на будівництві нових промислових споруд, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки у вказаній вищевказаній довідці зазначено про виконання позивачем робіт з укладання асфальту на будівництві нових промислових спорудах та житла.

Разом з тим, залишаючи без задоволення позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача від 13.05.2014р. №294/06-35/02-10 про відмову в призначенні пенсії позивачу, суди виходили з того, що письмове рішення з приводу призначення пенсії відповідач не виносив.

Колегія суддів погодитись із таким висновком судів не може, оскільки в матеріалах справи є лист Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області від 13.05.2014р. №294/06-35/02-10, яким ОСОБА_2 відмовлено у зарахуванні вищевказаного періоду до пільгового стажу та відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.

За приписами ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи на наявність порушеного права особи у сфері публічно-правових відносин та виходячи з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів щодо незадоволення позову в частині визнання протиправною та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області від 13.05.2014р. №294/06-35/02-10, яким ОСОБА_2 відмовлено у зарахуванні періоду його роботи з 01.04.1980р. по 01.08.1897р. до пільгового стажу та відмовлено у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, в резолютивній частині постанови суд першої інстанції зобов'язав відповідача не призначити пенсію позивачу, а нарахувати її та не зазначив дату з якої необхідно призначити позивачу пенсію. Апеляційний суд вказаних помилок суду першої інстанції не виправив.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не може залишатися без зміни.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права, однак рішення судів підлягають зміні у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 25.06.2014р. змінити.

Абзац перший викласти в наступній редакції: "Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області від 13.05.2014р. №294/06-35/02-10".

В абзаці третьому слово "нарахувати" замінити словом "призначити" та після слів "Про пенсійне забезпечення" доповнити словами "з 25.06.2014р."

Абзац четвертий резолютивної частини постанови виключити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р. скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Винокуров К.С.

Пасічник С.С.