Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/53066/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року

у справі № 2а/0470/4119/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії працівників Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо накладення арешту на все майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та направлення податкової вимоги № 73 від 31.01.2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 року замінено Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Згідно із частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Враховуючи зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України та те, що конверт із повісткою, направлений позивачу, повернувся до суду із відміткою «Повернення у зв'язку із закінченням строку зберігання», є підстави вважати, що повістку йому вручено.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.02.2011 року на адресу позивача надійшла податкова вимога від Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 31.01.2011 року № 73 про сплату штрафних санкцій у сумі 2 040, 36 грн., які нараховані за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій 29.08.2006 року.

В податковій вимозі зазначено, що на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави.

Позивач вважає, що дії по направленню даної вимоги відповідачем є незаконними, а також вважає незаконними дії працівників податкового органу щодо накладення арешту на все його майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, погодився з доводами позивача про те, що податкову вимогу складено та направлено позивачу поза межами строків, передбачених законодавством, а також з посиланням на частину другу статті 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов в частині визнання протиправними дій працівників Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо накладення арешту на все майно позивача.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Задовольняючи позов у частині щодо протиправності направлення відповідачем податкової вимоги за штрафними санкціями, нарахованими в період 2006 року, у зв'язку із пропущенням строків, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання та обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Отже, направлення податкової вимоги у даному випадку є безпідставним.

Ураховуючи наведене, задоволення вимог в цій частині судами є правильним, однак не вірно обґрунтованим.

З приводу задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій працівників Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо накладення арешту на все майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як застосування способу, що забезпечить повний та належний захист прав позивача у справі, слід зазначити, що суд не може визнавати наперед протиправність дій суб'єкта владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Обставини, за яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, визначено у пп. 94.2.1 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 94.6.1-94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (абз. 4 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Разом з тим, як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, при вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій не вставлено наявності відповідних доказів про застосування до платника податків адміністративного арешту.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання протиправними дій щодо накладення арешту на все майно фізичної особи-підприємця є помилковим.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 2а/0470/4119/11 в частині вимог про визнання протиправними дій працівників ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо накладення арешту на все майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

У частині вимог про визнання протиправними дій працівників ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо накладення арешту на все майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі № 2а/0470/4119/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук