ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м.Київ К/800/32245/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Гончар Л.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності до Державної фінансової інспекції у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Волинська обласна школа вищої спортивної майстерності звернулася з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати п.п.3, 5, 7, 8, 9 вимоги від 26 травня 2014 року №03-030-14-14/4015 «Про усунення порушень законодавства з питань дотримання фінансово-бюджетної дисципліни».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність письмової вимоги у вказаних частинах та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; скасовано п.5 листа-вимоги Державної фінансової інспекції у Волинській області від 26 травня 2014 року № 03-030-14-14/4015 «Про усунення порушень законодавства з питань дотримання фінансово-бюджетної дисципліни»; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями в частині задоволення адміністративного позову, Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині та відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 24 березня 2014 року по 11 квітня 2014 року Державною фінансовою інспекцією у Волинській області проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності за період з 01 травня 2010 року по 01 квітня 2014 року.

За результатами ревізії 11 квітня 2014 року складено акт № 030-26/18, на підставі якого відповідачем листом від 26 травня 2014 року за вих.№03-030-14-14/4015 надіслано позивачу вимогу «Про усунення порушень законодавства з питань дотримання фінансово-бюджетної дисципліни», згідно якої від позивача вимагається вжити заходи щодо усунення допущених порушень вимог законодавства.

Волинською обласною школою вищої спортивної майстерності оскаржуються пункти 3, 5, 7, 8 та 9 вимоги, відповідно до яких вимагається:

- п.3 вимоги - усунути порушення бюджетного законодавства щодо незаконного використання коштів загального фонду кошторису по КТКВ 130117 «Забезпечення підготовки спортсменів вищих категорій школами вищої спортивної майстерності» в сумі 14247,54 грн. на придбання палива, використаного для надання платних послуг, які потрібно було здійснювати за рахунок спеціального фонду. Відшкодовані кошти спрямувати в дохід бюджету;

- п.5 вимоги - усунути порушення щодо незаконного нарахування та виплати заробітної плати трьом тренерам-викладачам в сумі 94936,74 грн. (з урахуванням єдиного соціального внеску) внаслідок встановлення завищеного розміру тижневого навантаження. Відшкодовані кошти спрямувати в дохід бюджету;

- п.7 вимоги - усунути порушення щодо незаконного встановлення надбавки в розмірі 10% до посадового окладу за спортивне звання заступнику директора ОСОБА_2 та її виплати в період з 01 травня 2010 року по 01 лютого 2012 року на загальну суму 4062,84 грн. (із урахуванням єдиного соціального внеску). Відшкодовані кошти спрямувати в дохід бюджету;

- п.8 вимоги - усунути порушення щодо незаконної виплати матеріальної допомоги в сумі 5346,49 грн. (із урахуванням єдиного соціального внеску). Відшкодовані кошти спрямувати в дохід бюджету;

- п.9 вимоги усунути порушення щодо незаконної виплати премії ОСОБА_3 в період дії дисциплінарного стягнення в сумі 2044,50 грн. (із урахуванням єдиного соціального внеску).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокуратури або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення № 499/2011 встановлено, що Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

З урахуванням вищенаведеного, позов Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності щодо оскарження п.5 вимоги відповідача від 26 травня 2014 року № 03-030-14-14/4015 задоволенню не підлягає.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржуються, і, з урахуванням вищенаведених обставин, є правильними по суті.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасувати; ухвалити нове рішення; яким у задоволенні позовних вимог Волинської обласної школи вищої спортивної майстерності відмовити.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді