Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ справа № 800/368/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.,

суддів Кошіля В.В.,

Моторного О.А.,

Степашка О.І.,

Федорова М.О.,

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до 1. Вищої ради юстиції

2. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання факту бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом (з урахуванням уточнень до нього) до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у відповідності до якого просить:

- визнати факт бездіяльності відповідачів;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України направити рекомендацію до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади;

- зобов'язати Вищу раду юстиції направити подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади за порушення присяги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 при прийнятті рішення від 27.11.2011 по справі № 0827/2-2469/11 про відмову у позові ОСОБА_4 до Концерну «Міські теплові мережі» про зобов'язання надати та узгодити технічні умови на відключення від мережі центрального опалення порушено п.4 ст.2, ст.3, п.4 ст.8, п.5 ст.110, п.1 ст.122 ЦПК України та ст.ст. 55, 58 та 68 Конституції України. За наслідками розгляду неодноразових скарг ОСОБА_4 щодо звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади заступником Голови ВРЮ направлено позивачу відповідь, в якій зазначено, що Рада діє в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, та не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням. Крім того, позивач стверджує, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_4 Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення від 23.01.2014 про відмову у відкритті дисциплінарної справи відносно судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 без належного обґрунтування мотивів цього рішення, з посиланням на відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. А тому позивач просить визнати факт бездіяльності відповідачів та зобов'язати їх вчинити вищезазначені дії.

У письмових запереченнях Вища рада юстиції проти позову заперечує та зазначає, що у Вищої ради юстиції, як колегіального органу, не було підстав для розгляду питання щодо звільнення судді з займаної посади на своєму засіданні, а незгода позивача з відповіддю заступника Голови ВРЮ не свідчить про бездіяльність органу або конкретної посадової особи.

У письмових запереченнях Вища кваліфікаційна комісія суддів України проти позову також заперечує та зазначає, що, керуючись нормами чинного законодавства України та Регламентом Комісії, ВККС України в повній мірі ознайомилась зі скаргою позивача, належним чином розглянула її та прийняла рішення від 23.01.2014 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. При прийнятті свого рішення комісією дотримано положення законодавства та не порушено прав, свобод та інтересів позивача. Крім того, відповідачем-2 ставиться питання про закриття провадження у справі з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у справах №21-901во08 та № 21-211а14, відповідно до якої особа, що реалізує своє право на звернення відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», не може виступати суб'єктом оскарження у правовідносинах з приводу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а відтак, провадження у справі підлягає закриттю.

Суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та закриття провадження у справі, з огляду на те, що у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову, а відтак, заявлені позовні вимоги про визнання факту бездіяльності відповідачів та зобов'язання їх вчинити відповідні дії підлягають розгляду по суті.

Оскільки від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України та п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.

В частині позовних вимог про визнання факту бездіяльності Вищої ради юстиції та зобов'язання ВРЮ направити подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади за порушення присяги, суд зазначає про наступне.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реалізація повноважень кожним державним органом здійснюється у спосіб, визначений законом, тобто, розгляд звернень здійснюється Вищою радою юстиції та її посадовими особами в межах та у спосіб, що визначені Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Згідно ст.1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом Вищої ради юстиції, який затверджується на її засіданні (ст.2 названого Закону).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 21.05.2002 № 9-рп/2002 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (справа про Закон України «Про Вищу раду юстиції») зазначив, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.

За законом (зокрема, згідно ст.40 названого Закону) перевірки здійснюються за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції, який за наслідками перевірки складає довідку з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозицій.

Таким чином, внесення членом Вищої ради юстиції за наслідками здійсненої ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів є необхідною складовою механізму реалізації конституційних повноважень Вищої ради юстиції, передбачених пунктами 1, 3 частини першої ст.131 Конституції України.

При цьому, призначення перевірки відомостей, викладених у зверненні, є правом, а не обов'язком Голови Вищої ради юстиції або його заступника.

Як встановлено з матеріалів справи, до Вищої ради юстиції надійшло звернення ОСОБА_4 від 04.11.2013 щодо порушення суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_3 норм чинного законодавства України при ухваленні рішення від 27.12.2011, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Концерну «Міські теплові мережі» про зобов'язання надати та узгодити технічні умови на відключення від мережі центрального опалення.

Оскільки з долучених до звернення матеріалів вбачалося, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07.02.2012 зазначене рішення місцевого суду залишено без змін, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.03.2012 відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі, заступник Голови Вищої ради юстиції Удовиченко О.С. листом № Л-3101-11695/0/913 від 18.12.2013 повідомив заявника про те, що Рада діє в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, та не вправі надавати правову оцінку судовим рішенням, а, отже, відомості, викладені у зверненні, не можуть слугувати підставами для призначення перевірки в порядку ст.25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» відносно суддів, які розглядали дану справу.

З урахуванням наведеного та аналізу норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що спірні правовідносини щодо надання позивачу на його звернення від 04.11.2013 відповіді від 18.12.2013 № Л-3101-11695/0/913 виникли не за участю Вищої ради юстиції, як колегіального органу, а з посадовою особою, яка є окремим суб'єктом владних повноважень і діє в межах компетенції, вирішуючи питання про призначення перевірки даних щодо наявності передбачених ч.5 ст.126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про дисциплінарний проступок судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, а тому, у Вищої ради юстиції, як колегіального органу, не було підстав для розгляду цього питання на своєму засіданні та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання факту бездіяльності Вищої ради юстиції та зобов'язання ВРЮ направити подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади за порушення присяги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про визнання факту бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України направити рекомендацію до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення судді ОСОБА_3 із займаної посади суд дійшов висновку про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14-16 названого Закону.

Таким чином, громадяни України мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалі справи, за результатами звернення ОСОБА_4 від 27.11.2013 та народного депутата України ОСОБА_7 стосовно судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_3 (матеріали дисциплінарного провадження № 8вк-9475/13 від 26.12.2013) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийнято рішення від 23.01.2014 за № 223/дн-14 про відмову у відкритті дисциплінарної справи у зв'язку з відсутністю підстав дисциплінарної відповідальності судді, передбачених статтею 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Листом № 8ВК-9475/13 від 23.01.2014 позивач був повідомлений про рішення, прийняте Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за результатами розгляду його скарги.

Таким чином, оскільки за результатами звернення позивача Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в межах компетенції та у спосіб, визначений законом, було прийнято відповідне рішення, підстави стверджувати про бездіяльність цього органу, і, як наслідок, зобов'язувати його вчиняти відповідні дії, відсутні.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

На підставі наведеного, керуючись ч.6 ст.128, ст.ст. 159-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.254 КАС України, та в частині вимог до Вищої ради юстиції може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст.237 КАС України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 КАС України, а в частині вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Кошіль В.В.

Моторний О.А.

Степашко О.І.

Федоров М.О.