Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/21799/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Олександрійська ОДПІ)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-2063/08/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімвіскпром" (далі - Товариство)

до Олександрійської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Товариство звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2008 № 0000432310/0.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, позов задоволено з тих мотивів, що відсутність товарно-транспортних накладних за наявності інших підтверджувальних первинних документів не може бути підставою для невизнання валових витрат платника у податковому обліку.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, Олександрійська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим для учасників перевізного процесу, а тому за відсутності товарно-супровідної документації витрати за операцією з перевезення вантажів не є документально підтвердженими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2008, оформлену актом від 22.10.2008 № 565/23-10/23690792. За наслідками цієї перевірки Олександрійською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення 30.10.2008 № 0000432310/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 37776 грн. (у тому числі 25184 грн. за основним платежем та 12592 грн.).

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством валових витрат за операціями з придбання послуг з перевезення вантажів з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, складенням яких мають опосередковуватися операції з поставки транспортних послуг.

На час виконання спірних операцій порядок формування валових витрат визначався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких мають опосередковуватися господарській операції; з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним приписам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу вимог пунктів 11.1, 11.5 названих Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення.

А тому слід погодитися з висновками податкової інспекції про те, що за відсутності товарно-транспортних накладних витрати платника за операцією з перевезення вантажу є такими, що не відповідають критерію документальної підтвердженості та не можуть бути враховані при визначенні оподатковуваного доходу.

За таких обставин донарахування Олександрійською ОДПІ оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток слід визнати правомірним, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, яким у позові відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 у справі № 2а-2063/08/1170 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько