Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/21351/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова (далі - Основ'янська МДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-12065/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" (далі - Товариство)

до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харковапро визнання дій неправомірними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; скасовано наказ ДПІ від 23.03.2011 № 518 «Про проведення невиїзної документальної перевірки Товариства»; визнано неправомірними дії ДПІ щодо проведення невиїзної документальної перевірки на підставі цього наказу та щодо складення акта від 24.03.2011 № 1301/22/32674158 за наслідками цієї перевірки.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що спірну невиїзну перевірку було призначено за відсутності підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість її проведення, а висновки акта перевірки не відповідають первинним документам, наданим платником.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Основ'янська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти зі спору та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року, оформлену актом від 24.03.2011 № 1302/22/32674158.

Вказану перевірку було призначено за наказом начальника ДПІ від 23.03.2011 № 518.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наведені положення податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов'язкову наявність підстави, з якою закон пов'язує можливість її проведення.

У самому наказі про призначення спірної перевірки відсутнє посилання на наявність відповідних підстав.

У той же час, як вбачається з установлених судами обставин справи, у розглядуваному випадку спірна податкова перевірка була призначена у зв'язку з ненаданням платником відповіді на запит податкового органу відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Втім у розгляді цієї справи попередні судові інстанції встановили, що у матеріалах справи відсутні докази направлення запиту платникові в установленому порядку та отримання ним цього запиту. За посиланням відповідача, вказаний запит було направлено Товариством кур'єрською кореспонденцією.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, з урахуванням наведеної норми Кодексу суди дійшли цілком об'єктивного висновку про недотримання податковим органом нормативно визначеного порядку надсилання кореспонденції платникові та у зв'язку з цим про відсутність підстав, з якими підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 названого Кодексу пов'язує можливість призначення спірної перевірки.

Водночас слід зазначити, що дії податкового органу з оформлення перевірки складенням акта не підлягають оскарженню в судовому порядку. Адже формування змісту будь-яких видів перевірок є лише відображенням фактичних дій податкових ревізорів-інспекторів та їх особистої оцінки поведінки платника у сфері оподаткування, а тому такі дії самі по собі не створюють будь-яких правових наслідків.

У зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог щодо оформлення спірної перевірки складенням акта від 24.03.2011 № 1301/22/32674158 слід відмовити.

Також слід наголосити, що при вирішенні даного спору суди безпідставно вдалися до правового аналізу висновків податкового органу, викладених в акті перевірки. Відповідні висновки мають констатуючий, а не владно-зобов'язальний характер; ці висновки самі по собі не є обов'язковими для платника, а тому не підлягають правовій оцінці.

З урахуванням висланого Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-12065/11/2070 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 у такій редакції:

«Визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-ЮС» на підставі наказу від 23.03.2011 № 518».

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-12065/11/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько