Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/37847/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання незаконною постанови,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання незаконною постанови №106 від 22 червня 2012 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, на підставі звернень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про порушення позивачем прав осіб, як споживачів кредитних послуг та згоди Держспоживінспекції України, на виконання приписів ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.2.6 та п.1.7 Порядку, було видано наказ від 27.02.2012р. №22 щодо проведення позапланових перевірок та направлення №26 від 15.03.2012р., в яких було зазначено суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюватиметься цей захід, зокрема Херсонська філія ПАТ КБ «Приватбанк», та предмет перевірки.

Вказане направлення, а також згоди Держспоживінспекції України на проведення перевірки були отримані Херсонською філією ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до відтиску штампу реєстрації вхідної кореспонденції останнього, 23 березня 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки Держспоживінспекцією у Херсонській області складено акт № 000034 від 23.03.2012року, відповідно до якого в процесі розгляду скарг було встановлено, що споживачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено кредитні договори з ПАТ КБ «Приватбанк». Розглядом матеріалів кредитних договорів встановлено порушення банком вимог ст.ст. 11,15,18,19, 20 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 (далі - Правила), а саме: банк не надав перед укладанням кредитних договорів від 02.08.2008 року №НЕS0G100000127 та від 09.10.2006р. №НЕВ0АК08220072 споживачам у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, передбачених п.2.1 Правил та не отримав письмове підтвердження про ознайомлення з вищенаведеною інформацією, чим порушено п. 2.4 Правил.

Приписом до означеного акту, винесеним за результатами проведеної перевірки в порядку ч.7, 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.3.6 Порядку, Держспоживінспекція у Херсонській області зобов'язала ХФ ПАТ КБ «Приватбанк» надати графіки погашення заборгованості за кредитами споживачів, зазначеним в акті перевірки, письмові повідомлення про підвищення відсоткової ставки кредитів, копії письмової інформації про умови надання кредитів, зазначених в акті перевірки, у термін до розгляду матеріалів справи, який відбудеться 05.04.2012 року.

У встановлений термін вимоги припису Держспоживінспекція у Херсонській області виконані не були.

22 червня 2012 року Держспоживінспекцією у Херсонській області на підставі акту перевірки від 23.03.2012р. №000034 було винесено постанову №106 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів про продукцію до ПАТ КБ «Приватбанк» було застосовано штраф у розмірі 110527,34 грн.

Відмовляючи в позові про визнання протиправною спірної постанови відповідача, суди попередніх інстанцій вказали на те, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Херсонській області під час проведення перевірки та під час прийняття постанови №106 від 22 червня 2012 року про накладення стягнення постанови у вигляді штрафу, діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Щодо посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на пропущення відповідачем строків застосування штрафних санкцій, суди зазначили, що порядок накладення штрафів на суб'єктів господарювання відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлений безпосередньо Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002р., згідно з пунктом 4 якого, рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. При цьому, означеним Положенням не встановлено строків застосування до суб'єктів господарювання, що порушили законодавство про захист прав споживачів, штрафних санкцій за вчинення таких порушень, також не встановлено строків застосування цих штрафних санкцій і Законом України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до п.2.1 Правил, банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:

а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу;

б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування;

в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту;

г) інші умови, передбачені законодавством.

Наведені приписи п.2.1 Правил кореспондуються із ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено права споживача у разі придбання ним продукції в кредит, а саме з частиною 2 цієї статті, якою чітко визначено про що саме перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі.

Згідно п.2.4 Правил банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Колегія суддів враховує, що про належне інформування споживачів позивачем про умови кредитування свідчить наявність відповідної інформації у самих договорах та анкетах-заявах на їх підписання. Крім цього, про належне ознайомлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з умовами кредитування до укладання з нею кредитного договору свідчить їх підпис на письмовій інформації з цього приводу.

Згідно абз.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 вказаного Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, судами не враховано, що відповідно до ст.238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено порушення.

Тобто, штрафи, які накладаються у відповідності до ЗУ «Про захист прав споживачів», Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затв. Постановою КМУ від 17 серпня 2002 року №1177, є адміністративно-господарськими.

Поряд з цим, статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій. Так, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що послуги по Кредитному договору №НЕВОАКО822072 було надано позивачем 09 жовтня 2006 року, а по Кредитним договорам № HESOG100000127 та №HESOG200000127 - 02 серпня 2008 року, то річний строк для застосування до позивача штрафу у розмірі 30% вартості послуги сплив.

Тому, застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу після спливу одного року з дня його вчинення - є неправомірним.

Крім цього, ні акт №000034 від 26 березня 2012 року, ні спірна постанова №106 від 22 червня 2012 року про накладення стягнень не містить розрахунок цієї суми, не вказана вартість послуг з якої обчислено 30% штрафу. Враховуючи, що кредити надавались в умовних одиницях (долар США), не має можливості встановити за яким курсом і на яку дату Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Херсонській області було здійснено перерахунок іноземної валюти в гривню, що ставить під сумнів правильність розрахунку відповідачем суми штрафу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області №106 від 22 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: