Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/26339/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області звернулося з позовом про визнання протиправною та скасування частково вимоги від 07.07.2009р. №06-03-17/5452.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 07.07.2009р. №06-03-17/5452 в частині п. 1, 3, 4, 9 абзацу другого.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за результатами якої складено акт від 23.06.2009р. №05-27дск.

За результатами ревізії пред'явлено вимогу від 07.07.2009р. №06-03-17/5452, відповідно до пунктів 1,3,4,9 якої зобов'язано позивача відкоригувати кошторис шляхом його зменшення за ІІ півріччя 2009р. по оплаті праці та нарахування на заробітну плату, вжити заходи по відшкодуванню незаконно нарахованої і виплаченої заробітної плату «прибиральнику території», відкоригувати у бухгалтерському обліку відрахування до державних цільових фондів на зайво нараховану та виплачену таку заробітну плату, видати наказ про притягнення осіб винних у порушеннях.

Вимога мотивована тим, що розрахунок кількості штатних одиниць за посадою «прибиральник території» здійснюється з урахуванням площ території, норм часу на виконання робіт тощо. У позивача відсутня територія яка повинна прибиратись відповідно до посадової інструкції за посадою «прибиральник території».

Згідно з п. 7 ст. 10 Закону України № 2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 20 січня 2015 року (справа №21-603а14).

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець