Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/800/17837/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

з участю секретаря Мусійчук І.О.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Лось О.Р.,

Генеральної прокуратури України - Романова Р.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" (далі - Товариство)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-19356/11/2670

за позовом Товариства

до Тернопільської митниці,

за участі прокуратури м. Києва,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Тернопільської митниці форми «Р» від 10.11.2011 № 89 та від 10.11.2011 № 90.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що при митному оформленні імпортованого товару (зерносушильного обладнання) позивач невірно визначив код товарної номенклатури згідно з УКТ ЗЕД, в результаті чого Товариством було занижено суму митних платежів.

Не погоджуючись з вказаними правовими висновками судів, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Тернопільською митницею подано заперечення на касаційну скаргу, в якій відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що митницею було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства щодо правильності класифікації складових комплектного об'єкта, які ввозилися на митну територію України протягом 2009-2010 років. Результати цієї перевірки висвітлено в акті від 10.10.2011 № н/0019/1/403000000/0031245438.

Під час проведення перевірки Тернопільською митницею було встановлено, що протягом 2009-2010 років позивач ввозив на територію України зерносушильне обладнання, придбане у фірми «Мулмікс Факко С.Р.Л.» (Італія) за контрактом від 30.10.2008 № 002. Митне оформлення цього товару за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 здійснювалося позивачем у товарній підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД: 8437 10 00 00 на підставі наданого дозволу заступника начальника Тернопільської митниці Марценюк В.П.

Як зазначає відповідач, спірне зерносушильне обладнання складається з декількох секцій, частина яких функціонально призначена для очищення та сушки зерна, а інша частина - для зберігання очищених зернових культур, у зв'язку з чим окремі частини ввезеного зерносушильного комплексу мають класифікуватись виходячи з їх функцій за кодами УКТ ЗЕТ: 8437 80 00 90, 8248 39 98 00, 8428 33 90 00, 8537 10 10 00, 7390 00 90 00.

Невірне, за висновком митного органу, визначення позивачем коду товарної номенклатури ввезених складових зерносушильного обладнання, призвело до заниження Товариством суми митних платежів, що підлягають сплаті при митному оформленні товару.

Наведені обставини стали підставою для прийняття Тернопільською митницею податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 10.11.2011 № 89, за яким Товариству визначено суму грошового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 1 109 079,11 грн. (у тому числі 887 263,29 грн. за основним платежем та 221 815,82 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 10.11.2011 № 90 про зобов'язання позивача сплатити ПДВ у сумі 221 815,83 грн. (у тому числі 177 452,66 грн. за основним платежем та 44 363,17 грн. за штрафними санкціями).

За змістом статті 313 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз наведених законодавчих положень свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Однак з установлених судами фактичних даних зі спору відповідних обставин не вбачається.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні цього позову, суди послалися на протиправність дій імпортера (позивача у справі), які виявилися у неточному зазначенні найменування імпортованого обладнання (зокрема, в результаті некоректного перекладу з англійської мови предмета контракту).

Однак, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, така правова оцінка обставин справи не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

У розділі 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314, встановлено, що на стадії прийняття ВМД до оформлення здійснюється перевірка комплектності отриманих від декларанта документів і їх відповідності даним, зазначеним у графах 40 і 44 ВМД (пункт 7). У рамках проведення митного контролю здійснюється: перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) (пункт 17); перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства (пункт 21); ініціювання проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо потребують проведення такого огляду (пункт 25).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, під час митного оформлення спірного товару позивач надав митному органові усі необхідні документи (у тому числі й зовнішньоекономічний контракт, технічний опис комплектного об'єкта, складальне креслення, специфікації на комплектний об'єкт), що містять необхідну інформацію про ввезене обладнання та функціональне призначення його складових; за наслідками дослідження цих документів Тернопільською митницею було прийнято рішення про визначення коду імпортованого товару за товарною підкатегорією згідно з УКТ ЗЕД: 8437 10 00 00.

Таким чином, використовуючи свої повноваження в рамках заходів з митного контролю у процедурі митного оформлення товару відповідач мав об'єктивну можливість достеменно перевірити опис та функціональне призначення усіх складових спірного обладнання, за необхідності здійснивши його митний огляд (у разі недостатності поданих декларантом документів).

За наслідками здійснення правового аналізу та оцінки поданих позивачем як декларантом документів митний орган визначив код товарної номенклатури імпортованого товару, за яким Товариством і було сплачено ввізне мито та ПДВ; у матеріалах справи відсутні докази проведення Тернопільською митницею митного огляду товару.

А відтак оскільки митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Наведене обґрунтовує незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Тернопільську митницю її правонаступником - Тернопільською митницею Міндоходів.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити відповідача у справі Тернопільську митницю її правонаступником - Тернопільською митницею Міндоходів.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрна лізингова компанія" задовольнити.

3. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2а-19356/11/2670 скасувати.

4. Позов задовольнити.

5. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Тернопільської митниці форми «Р» від 10.11.2011 № 89 та від 10.11.2011 № 90.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько