Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2014 р. м. Київ К/800/10002/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Львівській області (далі - ГУЮ у Львівській області), Жовківського районного управління юстиції у Львівській області (далі - Жовківське РУЮ у Львівській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до адміністративного суду із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що з квітня 2006 року працювала у Жовківському РУЮ у Львівській області на різних посадах на умовах строкового договору, зокрема, на час відпусток по догляду за дитиною основних працівників. Наказом від 13 серпня 2010 року № 26-к її звільнено з посади провідного спеціаліста Жовківського РУЮ у Львівській області у зв'язку з виходом основного працівника за пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України). Посилаючись на те, що особа, на посаді якої вона працювала перед звільненням, фактично на роботу не виходила, а наказ про її звільнення видано в період перебування позивача на лікуванні та під час вагітності, просила суд поновити строк звернення до суду, визнати протиправним і скасувати наказ від 13 серпня 2010 року №26-к, поновити її на посаді провідного спеціаліста, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати 10000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Жовківського РУЮ у Львівській області від 13 серпня 2010 року № 26-к. «Про звільнення ОСОБА_4». Поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного спеціаліста Жовківського РУЮ Львівської області. Зобов'язано ГУЮ у Львівській області виплатити на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2010 року по 13 липня 2012 року в сумі 34945,77 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема норм КЗпП України. Зазначає, що неправомірність наказу відповідача додатково підтверджена листом Міністерства юстиції України від 21 грудня 2010 року №Б-3213-28.

ГУЮ у Львівській області та Жовківське РУЮ у Львівській області у запереченнях на касаційну скаргу посилаються на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що працівник, який уклав строковий трудовий договір, по закінченню обумовленого строку підлягає звільненню, а тому позивача звільнено правомірно. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що 26 квітня 2006 року ОСОБА_4 прийнято на посаду спеціаліста першої категорії Жовківського РУЮ у Львівській області на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника - ОСОБА_5, як така, що рекомендована конкурсною комісією Жовківського РУЮ у Львівській області, згідно з наказом № 12-К.

У зв'язку з виходом на роботу ОСОБА_5, з 25 червня 2010 року позивача тимчасово переведено на посаду провідного спеціаліста Жовківського РУЮ у Львівській області на час перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами ОСОБА_6, згідно з наказом № 18-К.

Наказом від 13 серпня 2010 року № 26-К ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв'язку з виходом основного працівника - ОСОБА_6

За нормами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Отже, із змісту наведеної норми закону видно, що працівник, який уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню, яке здійснюється без його заяви за наказом власника. Днем звільнення в будь-якому випадку повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором.

Водночас, статтею 184 КЗпП України встановлені гарантії щодо працевлаштування та звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей, згідно з частиною 3 якої, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору має особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов'язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку також не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці «з дня закінчення строкового трудового договору» (а не з дня звільнення).

Тобто, закінчення строку трудового договору не дає власникові права звільнити вагітну жінку, він повинен попередити її, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде та вжити усіх заходів щодо її працевлаштування для продовження роботи на цьому або іншому підприємстві.

У випадку, якщо жінка відмовиться від працевлаштування за спеціальністю без поважних підстав, тоді вона може бути звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП, хоча б після закінчення строку трудового договору пройшло два чи три місяці.

Таким чином, наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації являється безумовною підставою для поновлення звільненої особи на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 11 листопада 2009 року № 6-15304вов09.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що у жовтні 2010 року Жовківське РУЮ у Львівській області зверталось до Жовківського районного центру зайнятості Львівської області з листом щодо працевлаштування позивача, а тому відповідачем дотримано вимоги статті 184 КЗпП України.

Проте, таке звернення не є належним доказом того, що відповідач дотримався обов'язку працевлаштувати вагітну жінку, а доказів щодо вжиття інших заходів Жовківське РУЮ у Львівській області не надало.

Враховуючи те, що на день звільнення ОСОБА_4 була вагітною, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та скасував наказ від 13 серпня 2010 року № 26-к.

Разом з тим, стаття 184 КЗпП України гарантує право залишитись на роботі, а не на посаді. Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.

Крім того, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід враховувати заробіток за місцем нової роботи (отриманої допомоги по тимчасовій непрацездатності, вихідної допомоги, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини 3 статті 184 КЗпП України щодо особливостей звільнення вагітних жінок після закінчення строкового трудового договору та не перевірив, які доходи мала позивач у період з 14 серпня 2010 року по 13 липня 2012 року.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині поновлення позивача на посаді та скасуванню з направленням на новий розгляд в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді провідного спеціаліста Жовківського районного управління юстиції у Львівській області скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Жовківське районне управління юстиції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_4.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак