Історія справи

Постанова ВАСУ від 11.02.2026 року у справі №520/23644/25

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 520/23644/25

адміністративне провадження № К/990/49867/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року (суддя Чудних С.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року (судді: Подобайло З.Г., Ральченко І.М. , Чалий І.С.)

у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі також - Позивач, КП «Харківводоканал», Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі також - Відповідач, ПМУ ДПС), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 10/4-3500 від 14 серпня 2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців платника у рахунок погашення податкового боргу.

Одночасно з поданням позову представник Позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг та емітентах електронних грошей на підставі зазначеного рішення контролюючого органу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову, Позивач зазначав, що:

КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством у місті Харкові та 52 населених пунктах Харківської області, яке забезпечує життєдіяльність населення шляхом надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. За цих умов діяльність підприємства як об`єкта критичної інфраструктури набула особливого значення, оскільки відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» функціонування таких підприємств є складовою національної безпеки України;

КП «Харківводоканал» в умовах воєнного стану є єдиним підприємством в Україні, яке здійснює цілодобове водопостачання, а тому стягнення податкового боргу на підставі оскаржуваного рішення контролюючого органу до встановлення його законності у судовому порядку є неприпустимим з огляду на ризики для національної безпеки. Реалізація спірного рішення може призвести до фінансового колапсу підприємства та зупинення об`єктів водопостачання і водовідведення.

наслідки зупинення діяльності КП «Харківводоканал» матимуть невідворотний характер, оскільки припинення роботи очисних споруд та насосних станцій каналізаційних систем може спричинити техногенні наслідки, зокрема витік каналізаційних стоків на поверхню. За таких обставин, на думку Позивача, наявні достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заявленої суми до вирішення справи по суті.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою від 5 вересня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив заяву КП «Харківводоканал». Суд забезпечив адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг та емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 10/4-3500 від 14 серпня 2025 року - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/23644/25.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що стягнення на підставі оскаржуваного рішення контролюючого органу здійснюється у безспірному порядку. За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг та емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі може істотно ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів Позивача, а також зумовити необхідність докладення значних зусиль і витрат для їх відновлення.

Суд дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає предмету спору та не призводить до фактичного вирішення справи по суті, оскільки спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду заявлених вимог по суті.

За таких умов суд визнав вжиття заходів забезпечення позову тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення, який не підміняє собою вирішення спору по суті.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками, а постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін

Суд формуючи свої висновки указав, що характер діяльності КП «Харківводоканал», що полягає у забезпеченні централізованого водопостачання і водовідведення споживачам м. Харкова та Харківської області, встановлені судами обставини неможливості встановлення Позивачем економічно обґрунтованих тарифів для населення під час воєнного стану, а також загальновідома обставина перебування підприємства Позивача на території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (був чинний на час подання заяви про забезпечення позову), у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі об`єктивно може призвести до потреби докладати значні зусилля і витрати для поновлення прав Позивача у разі задоволення позову.

Крім того, Позивач вказує, що внаслідок ракетного удару, який відбувся у серпні 2022 року, були зруйновані будівлі головного офісу Підприємства, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 2, що підтверджується копіями актів візуального обстеження об`єкта пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 22 серпня 2022 року.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Відповідач стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить їх скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі.

Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 153, 157 та 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідач звертає увагу на те, що КП «Харківводоканал», обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі рішення від 14 серпня 2025 року № 10/4-3500, зазначало, що виконання цього рішення може негативно вплинути на нормальну роботу підприємства та створити умови для порушення прав, свобод і законних інтересів мешканців міста Харкова та Харківської області. Водночас суди попередніх інстанцій помилково врахували посилання Позивача на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 8 червня 2022 року № 163 та від 11 серпня 2022 року № 237, оскільки вказаними рішеннями звільнення від оплати за надані послуги стосувалося виключно фізичних осіб - громадян України і діяло лише у період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно, тоді як з 1 червня 2022 року плата за послуги здійснюється відповідно до встановлених тарифів.

Суд першої інстанції зазначив, що КП «Харківводоканал» є об`єктом критичної інфраструктури, функціонування якого в умовах воєнного стану відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» становить елемент національної безпеки України. Однак наведена обставина, на думку Відповідача, не звільняє підприємство від обов`язку сплачувати податки і збори, встановленого статтею 67 Конституції України та приписами Податкового кодексу України (далі також - ПК України).

Комунальні підприємства, у тому числі засновані органами місцевого самоврядування, як доводить Відповідач, визнаються платниками податків і зобов`язані виконувати податкові зобов`язання на загальних підставах, а ПК України не передбачає жодних виключень щодо сплати грошових зобов`язань для КП «Харківводоканал» як підприємства критичної інфраструктури. У зв`язку з цим, як доводить Відповідач, реалізуючи надані йому повноваження, він правомірно застосував передбачений пунктом 95.5 статті 95 ПК України спосіб примусового погашення податкового боргу шляхом прийняття рішення керівника про стягнення коштів з рахунків та електронних гаманців платника без звернення до суду, адже ПК України надає контролюючому органу право самостійно обирати спосіб стягнення податков3ого боргу за наявності визначених законом умов.

Відповідач стверджує, що він правомірно та на законних підставах здійснив передбачений статтею 95 ПК України комплекс дій щодо стягнення коштів платника у рахунок погашення податкового боргу КП «Харківводоканал» за рішенням контролюючого органу без звернення до суду відповідно до умов пункту 95.5 статті 95 та з урахуванням підпункту 69.40 ПК України. У зв`язку з чим рішення від 14 серпня 2025 року № 10/4-3500 є предметом розгляду у справі № 520/23644/25, а питання його законності або протиправності може бути вирішене виключно під час розгляду справи по суті, що, своєю чергою, свідчить про неправомірність ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року про задоволення заяви КП «Харківводоканал» щодо забезпечення позову та обумовлює необхідність її скасування.

З урахуванням викладеного Відповідач просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у повному обсязі та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає оскаржувані судові рішення обґрунтованими і законними, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач, зокрема, зазначає, що в умовах воєнного стану КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством в Україні, яке здійснює цілодобове водопостачання. За цих обставин, на його думку, стягнення податкового боргу на підставі спірного рішення контролюючого органу без попереднього встановлення його законності у судовому порядку є неприпустимим з огляду на питання національної безпеки. Позивач вважає, що реалізація такого рішення може призвести до фінансового колапсу підприємства та зупинення об`єктів водопостачання і водовідведення.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків та/або електронних гаманців Підприємства у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 10/4-3500 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/2073/25, суди Харківської адміністративної юрисдикції, за твердженням Позивача, належним чином з`ясували відповідні обставини. За результатами такого розгляду суди дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову. При цьому вони виходили з того, що КП «Харківводоканал» виконує функції життєзабезпечення та надає послуги централізованого водопостачання і водовідведення мешканцям міста Харкова та Харківської області.

Позивач також зазначає, що такі висновки судів узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 520/12248/22. Зазначені правові висновки, на його думку, стали підґрунтям для постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у справі № 520/7414/24.

Винесення рішення № 10/4-3500 у порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України не є першою спробою контролюючого органу стягнути кошти з рахунків КП «Харківводоканал», оскільки протягом 2017- 2025 років адміністративні суди неодноразово визнавали незаконними та скасовували аналогічні рішення податкового органу про безспірне стягнення податкового боргу за цією процедурою, зокрема рішення від 27 лютого 2017 року, 1 червня 2018 року, 1 листопада 2018 року, 14 травня 2019 року, 12 березня 2020 року, 10 березня 2021 року, 29 грудня 2021 року, 19 жовтня 2023 року, 23 січня 2025 року та 24 лютого 2025 року, що підтверджується відповідними судовими рішеннями Верховного Суду, апеляційних та окружних адміністративних судів, які набрали законної сили.

ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, як доводить Позивач, залишило поза увагою обставину, що внаслідок державної політики «стримання тиску» на споживачів упродовж останніх років тарифи на водопостачання та водовідведення встановлювалися без урахування фактичних витрат водоканалів на надання відповідних послуг. З метою стабілізації діяльності таких підприємств у державному бюджеті щороку передбачалися кошти на компенсацію різниці в тарифах. За рахунок цих коштів, зокрема, здійснювалося погашення податкової заборгованості.

Формування Державного бюджету України на 2022 рік не стало винятком. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» КП «Харківводоканал» було передбачено субвенцію у розмірі 66 180 803,94 грн. Водночас у зв`язку зі збройною агресією російської федерації зазначені кошти Підприємством фактично отримані не були. Надалі виділення субвенційних коштів для компенсації різниці в тарифах підприємствам водопостачання та водовідведення не здійснювалося.

Станом на теперішній час, як зазначено у відзиві, держава продовжує мати заборгованість перед КП «Харківводоканал». Протоколом засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Харківської обласної військової адміністрації від 4 листопада 2022 року № 1 зафіксовано борг держави перед Підприємством за період з 1 червня 2021 року по 30 червня 2022 року у сумі 91 937 700 грн. Хоча податковий орган не визнає цей документ належним підтвердженням боргу, протокол був узгоджений та підписаний представником ПМУ ДПС. Це спростовує доводи контролюючого органу.

Наполягаючи на тому, що єдиним органом, уповноваженим оцінювати фінансовий стан КП «Харківводоканал», є Державна аудиторська служба України, Відповідач, на переконання Позивача, залишає поза увагою витяг з Аудиторського звіту про результати державного фінансового аудиту діяльності Підприємства від 27 лютого 2024 року № 000600-22/9, який долучено до матеріалів справи. Вказаним звітом встановлено суттєве зростання дебіторської заборгованості КП «Харківводоканал» з бюджетом. Зокрема, у 2022 році така заборгованість зросла на 554 138,0 тис. грн у порівнянні з 2021 роком. За перші шість місяців 2023 року вона збільшилася ще на 396 731,0 тис. грн. Загалом за останні півтора року заборгованість держави перед Підприємством зросла на 950,9 млн грн.

Наведені обставини мають істотне значення, оскільки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 520/11571/19 щодо стягнення податкового боргу з КП «Харківводоканал».

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також арґументи у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема постанови від 9 квітня 2025 року у справі № 160/26885/24, від 2 квітня 2025 року у справі № 160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі № 460/179/24).

Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

При цьому, слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується залежно від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

У справі, що розглядається, скаржник не заперечує, що за правилами пункту 95.5 статті 95 ПК України оскаржуване рішення є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про забезпечення позову у цій справі, належним чином врахували як характер оспорюваного рішення, так і сукупність істотних обставин, зокрема належність підприємства Позивача до об`єктів критичної інфраструктури, функціонування яких відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» становить елемент національної безпеки, особливо в умовах воєнного стану, а також обставини виїзду частини споживачів, простою підприємств, надання послуг фізичним особам за тарифами, встановленими у 2022 році, прийняття органами місцевого самоврядування рішень про звільнення окремих категорій мешканців від оплати, руйнування та пошкодження технологічних об`єктів підприємства внаслідок обстрілів, які у своїй сукупності зумовили скрутне фінансове становище КП «Харківводоканал», а також невиконання договору, яким було погоджено отримання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і наявність заборгованості держави перед Позивачем.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на підставі рішення, правомірність якого є предметом судового розгляду у цій справі, до набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити або унеможливити ефективне поновлення оспорюваних прав та інтересів Позивача, а також зумовити необхідність докладення непропорційних зусиль і додаткових витрат для їх відновлення, за захистом яких Позивач звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій і зазначає, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи характер діяльності КП «Харківводоканал», який полягає у забезпеченні централізованого холодного водопостачання та водовідведення споживачам міста Харкова та Харківської області, встановлені судами обставини наявності заборгованості держави перед Позивачем з компенсації різниці в тарифах, а також розташування підприємства на території можливих бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (чинного на момент подання заяви про забезпечення позову), у своїй сукупності утворюють достатні та обґрунтовані підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі об`єктивно може призвести до необхідності докладення значних зусиль і непропорційних витрат для поновлення прав Позивача у разі задоволення позову.

За змістом касаційної скарги ПМУ ДПС не наводить жодних доводів, які б спростовували наведені вище висновки судів попередніх інстанцій. Фактично аргументація касаційної скарги зводиться до твердження про те, що під час розгляду заяви про забезпечення позову суди нібито вийшли за межі своїх повноважень, вирішуючи питання, пов`язані із суттю позовних вимог та предметом доказування у справі. Водночас аналіз змісту оскаржуваних судових рішень свідчить про протилежне, оскільки суди не здійснювали оцінку питання очевидності протиправності оскаржуваного рішення, а застосували заходи забезпечення позову виключно з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Довід скаржника про помилкове врахування судами рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 8 червня 2022 року № 163, від 11 серпня 2022 року № 237, якими звільнення оплати за надані послуги передбачено лише за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, підлягає відхиленню, оскільки, як уже зазначалося, підставою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі слугувала саме сукупність наведених Позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, а не лише сама по собі наявність означених рішень.

Отже, у цій справі Позивач належним чином довів існування обставин та їхній вплив на нього, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову та які обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Наведені КП «Харківводоканал» обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливості отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.

Отже, Позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, і цей захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Варто зазначити, що аналогічний за змістом підхід до застосування норм процесуального права у правовідносинах між Позивачем та Відповідачем підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 5 червня 2025 року у справі № 520/2073/25, від 26 серпня 2025 року у справі № 520/4893/25 та від 13 грудня 2023 року у справі № 520/12248/22.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх