Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/59920/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіроява І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Костопільська МДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012

у справі № 2а/1770/4376/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кордео" (далі - Товариство)

до Костопільської МДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0004681530 та № 0004971530, згідно з якими Товариство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в сумах 68,56 грн. та 6648,72 грн., відповідно, за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

У касаційній скарзі Костопільська МДПІ, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в судових актах, обставинам справи та наявним у ній доказам, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень, просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Костопільської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 6648,72 грн. слугували висновки податкового органу, викладені в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 12.09.2011 № 729/15-13971691, про порушення платником граничних строків сплати податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2010 № 0000802341 у загальній сумі 55 886 грн. та за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік у сумі 4662 грн.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди попередніх інстанцій послалися, зокрема, на факт розстрочення податкового боргу позивача на підставі рішення начальника Костопільської ОДПІ від 25.03.2011 № 2 та договору про розстрочення податкового боргу від 25.03.2011 № 2 та дотримання платником графіку внесення платежів.

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК) розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

За правилами пункту 100.6 цієї ж статті ПК розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Згідно з пунктом 1.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1036 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Пунктом 3.9 цього Порядку передбачено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Як вбачається з установлених обставин даної справи, на час прийняття податковим органом рішення про розстрочення податкового боргу Товариства(25.03.2011) останнім вже було порушено граничні строки сплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2010 № 0000802341 (який настав 10.01.2011) та за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік (який настав 19.02.2011).

Слід наголосити, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Таким чином, на момент розстрочення позивачеві податкового боргу з податку на прибуток ним вже було порушено строки сплати грошових зобов'язань, що обумовлює необхідність притягнення Товариства до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в порядку статті 126 ПК.

У той же час податковим органом було невірно визначено тривалість прострочення за податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2010 № 0000802341 та за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік. Адже у даному разі суму штрафних санкцій слід обчислювати за вказаним податковим повідомленням-рішенням за період з 10.01.2011 по 25.03.2011, а за податковою декларацією - за період з 19.02.2011 по 25.03.2011 та з урахуванням суми існуючого у платника податкового боргу на відповідні періоди з огляду на наявну у нього переплату з названого податку та сплачених ним до бюджету у ці періоди сум.

Таким чином, судові акти в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 № № 0004971530 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині з метою встановлення суми штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до Товариства.

Підставою для накладення на позивача штрафу в сумі 68,56 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2011 № 0004681530 стала несвоєчасна сплата позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковими деклараціями за І та ІІ квартали 2011 року з термінами сплати 20.05.2011 та 19.08.2011, відповідно.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам податкового органу, суди послалися на сплату Товариством грошових зобов'язань за цими деклараціями у повному обсязі 19.05.2011 та 11.08.2011, тобто своєчасно. При цьому суди кваліфікували спрямування податковим органом перерахованих платником коштів на погашення недоїмки з пені як порушенням вимог пункту 131.2 статті 131 ПК.

Втім здійснене судами тлумачення наведеного законодавчого припису не ґрунтується на його змісті.

Так, пунктом 131.2 статті 131 ПК встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, наведеною нормою встановлено черговість погашення пені у порівнянні з сумою основного податкового боргу та штрафів, нарахованих на такий борг.

Цей законодавчий припис жодним чином не вступає у колізію з пунктом 87.9 статті 87 ПК, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За визначенням, що міститься у підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК, пеня є складовою податкового боргу.

Отже, встановлений наведеними законодавчими положеннями хронологічний порядок здійснення розрахунків з бюджетом передбачає першочергове спрямування перерахованих платником коштів на погашення основної суми податкового боргу, потім штрафних санкцій та пені, і лише після повного погашення недоїмки (у тому числі штрафних санкцій і пені) - на оплату поточних грошових зобов'язань.

Недотримання позивачем наведеного порядку погашення недоїмки, що призвело до порушення строків сплати грошових зобов'язань за податковими деклараціями за І та ІІ квартали 2011 року, обумовлює законність накладення на Товариство штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2011 № 0004681530.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі № 2а/1770/4376/2011 скасувати.

3. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 № 0004681530 відмовити.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:О.І. Бухтіярова І.В. Приходько