Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/887/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 по справі №2а-2395/10/1470 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправними дій при проведенні перевірки, скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області про визнання протиправними дій при проведенні перевірки, скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій від 02.12.2009 №0008782303 на суму 1700,00грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 22.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області проведено перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань додержання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за результатами якої складено акт від 13.11.2009 №088/14/12/23/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не забезпечено щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 84 випадки; пункту 1 статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області прийнято рішення від 02.12.2009 №0008772303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28560,00грн.; та від 02.12.2009 №0008782303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення від 02.12.2009 №0008772303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28560,00грн. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що незалежно від наявності чи відсутності розрахункових операцій, у робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані та роздрукування фіскального звітного чека в такому випадку є обов'язковим.

В той же час, фінансова санкція, передбачена пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

Таким чином, за виявлені в ході перевірки порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 84 випадки, може бути застосована штрафна санкція у розмірі 340,00грн.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 02.12.2009 №0008772303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28220,00грн. підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у справі №2а-2395/10/1470 за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Вищий адміністративний суд України із врахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 22.07.2014 постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 по справі №2а-2395/10/1470 залишив без змін.

Відповідно до положень статті 2321 Кодексу адміністративного судочинства України якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою.

Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює постанову відповідно до статей 231 і 232 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або постанову суду касаційної інстанції.

У зв'язку із вищезазначеним, ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 у справі №2а-2395/10/1470 підлягає зміні.

Керуючись статтями 210, 222, 222, 223, 229, 230, 232, 2321, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 по справі №2а-2395/10/1470 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 02.12.2009 №0008772303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28220,00грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення від 02.12.2009 №0008772303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28220,00грн.

В решті позовних вимог постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 по справі №2а-2395/10/1470 залишити без змін.

Змінити ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.07.2014 у справі №2а-2395/10/1470, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного від 28.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 по справі №2а-2395/10/1470 в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.12.2009 №0008782303 залишити без змін».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв