Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/41462/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Калініна О.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Ринкової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 по справі №2а-17347/09/2670 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа - філія Акціонерного банку «Південний» про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, у задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа - філія Акціонерного банку «Південний» про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 09.07.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини третьої статті 2, пунктів 1, 2 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено виїзну позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту від 09.06.2008 №UA200802.

Перевіркою встановлено порушення статей 1 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а також пункту 2.7 Положення про валютний контроль за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, в даному випадку 20 доларів США.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 15.01.2009 №64 прийнято рішення від 27.07.2009 №0000302350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у розмірі 510,00грн., та від 27.07.2009 №0000292350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 97,15грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем не задекларовано валютні цінності, що знаходяться за межами митної території України, у розмірі 20 доларів США, що не перераховані нерезидентом по контракту від 09.06.2008 №UA200802, по якому поставлено послуги.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець) та фірмою нерезидентом Valton International Incorporation, Канада (замовник) укладено договір від 09.06.2008 №UA200802 згідно якого виконавець зобов'язався надати замовнику разову послугу, а саме економічній прогноз, а замовник зобов'язався сплатити виконавцю за надану послугу 3000 доларів США. Кошти, що були перераховані банком нерезидента NORDEA BANK DENMARK A/S на кореспондентський рахунок у банку THE BANK OF NEW YORK MELLON, зараховані банком позивача - Філією Акціонерного Банку «Південний» в місті Києві на розрахунковий рахунок в сумі 2980 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 доларів США були списані банком THE BANK OF NEW YORK MELLON як комісія. Таким чином, позивачем не було допущено порушення вимог валютного законодавства України.

Окрім того, пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Тобто, відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи державної податкової служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України.

За таких обставин, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.01.2009 №64 та від 27.07.2009 №0000292350/0 є протиправними.

Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2010 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 по справі №2а-17347/09/2670 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.01.2009 №64 та від 27.07.2009 №0000292350/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв