Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/41694/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-19186/11/2670 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 300000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що працівниками податкової служби проведена камеральна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб позивачем, за результатами якої виявлено порушення пп. 9.6.6 п. 9.6 ст. 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV).

У зв'язку з встановленням порушення було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки простий вексель є документом, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити в зазначений термін певну суму грошей власникові векселя (векселедержателеві), то сума, зазначена в ньому, підпадає під визначення поняття «витрати».

Разом з тим, такі висновки судів є помилковими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, для цілей оподаткування операція з поставки векселя (крім його передачі під час емісії) є, по суті, операцією з поставки товару.

Порядок оподаткування операцій фізичних осіб з цінними паперами врегульовано, зокрема, пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889-IV.

Так, відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Отже, в контексті наведеної норми до складу витрат включаються лише фактично понесені платником витрати у зв'язку з придбанням цінного паперу.

В даному ж разі видача позивачем векселя в рахунок оплати придбаного товару (векселя) не є понесенням витрат, а лише формуванням заборгованості перед продавцем за поставлений товар, що з огляду на наведений законодавчий припис не дає позивачеві підстав для відповідного зменшення доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу.

Таким чином, податковим органом було правомірно донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року по даній справі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі №2а-19186/11/2670.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у справі №2а-19186/11/2670 відмовити.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.