Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2014 р. м. Київ К-34669/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Бондар І.П.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (правонаступника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва)

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010

у справі №2а-10617/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, в позові про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 3525,00 грн. відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач є суб?єктом підприємницької діяльності, здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м.Києва 13.04.2004. Згідно довідки ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 22.02.2010 відповідача взято на облік, як платника податків.

25.11.2009 податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету відповідачем податків за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт №3828/17-2351305331 від 25.11.2009.

Перевіркою встановлено, що відповідач здійснював діяльність за загальною системою оподаткування у сфері роздрібної торгівлі ягодами, грибами, рибою, розрахунки з покупцями проводив за готівкові кошти без застосування книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, чим порушив пп.1 п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки прийнято рішення №0028701740 від 03.12.2009, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 3525,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, погоджуючись, що факт вищезазначеного порушення мав місце у період з 01.10.2006 по 30.09.2009, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки податковий орган з даним позовом звернувся 15.07.2010, тобто з порушенням встановлених ст.250 ГК України строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Однак, поширення на позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій строків їх застосування, встановлених ст.250 ГК України, є помилковим. Ст.250 ГК України встановлено строки в межах яких можливе застосування адміністративно-господарських санкцій, за умови підтвердження факту вчинення правопорушення, однак, встановлений зазначеною нормою строк не є процесуальним, та не визначає строку звернення до суду з позовом про стягнення зазначених санкцій.

Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється ст.99 КАС України, і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. На час звернення з даним позовом визначений ст.99 КАС України строк звернення до суду становив 1 рік.

Враховуючи, дату прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 03.12.2009 та встановлений ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 10-денний термін для добровільної сплати нарахованих санкцій, звернення з позовом 15.07.2010 здійснено в межах процесуальних строків.

Разом з тим, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які в розумінні ст.238, 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, можливе лише в межах строків встановлених ст.250 Господарського кодексу України, а тому рішення податкового органу №0028701740 від 03.12.2009 є правомірним лише в частині такого нарахування за період з 4кв. 2008 року по 3 кв.2009 року в сумі 1600 грн.

Враховуючи, що рішення податкового органу №0028701740 від 03.12.2009 оскаржене не було, доказів постановлення рішення про його скасування суду не надано, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 1600 грн.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( 02154, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України заборгованість по сплаті штрафних санкцій в сумі 1600 (Одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун