Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/43113/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Торезького міського суду Донецької області від 17 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Торезького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити 10 місячних посадових окладів,

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів та зобов'язати виплатити вказану грошову допомогу у розмірі 10730 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що звільнена з посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» та ст. 37 Закону України «Про державну службу» їй призначена пенсія державного службовця, стаж її державної служби становить 16 років.

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 17 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка з 9 листопада 1995 року перебувала на державній службі.

24 січня 2012 року ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці Торезького міського центру зайнятості.

З 1 лютого 2012 року на підставі ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» та ст. 37 Закону України «Про державну службу» позивачці призначено пенсію державного службовця.

12 березня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, як державному службовцю, у зв'язку з виходом на пенсію. Однак, у виплаті вказаної допомоги їй було відмовлено, оскільки її звільнено в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а не у зв'язку з виходом на пенсію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачку було звільнено у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а не у зв'язку з виходом на пенсію, то вона не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Проте погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на законі.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або повноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується, зокрема, право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу»,«Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), у разі якщо до визнання такої особи безробітною для неї неможливо було підібрати підходящу роботу та якщо вона має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Ч. 13 вказаної статті передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Отже, при виплаті цієї грошової допомоги визначальними є два критерії: 1) вихід на пенсію державного службовця, 2) наявність трудового стажу на державній службі не менше 10 років.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 листопада 2013 року № 1-14/2013 роз'яснив, що грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу».

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 3 червня 2014 року (справа № 21-170а14).

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що позивачка достроково вийшла на пенсію державного службовця та має стаж державної служби не менше 10 років і страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то їй має бути виплачена грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, а відтак і дії відповідача щодо відмови виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів є протиправними.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можуть залишатися без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до статті 229 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Торезького міського суду Донецької області від 17 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_4 до Торезького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити 10 місячних посадових окладів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торезького міського центру зайнятості щодо відмови виплатити ОСОБА_4 та зобов'язати Торезький міський центр зайнятості виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк