Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/78183/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

у справі № 2а-1870/4580/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Суми від 24.06.2011 № 3449 про призначення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ФОП ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття наказу ДПІ у м. Суми від 24.06.2011 № 3449 про призначення позапланової невиїзної перевірки позивачки слугувало отримання відповідачем листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 30.03.2011 № 1659/7/23-314 про надання інформації щодо господарської діяльності позивачки.

У вказаному листі від 30.03.2011 № 1659/7/23-314, з посиланням на акт від 28.03.2011 № 437/23-304/37190526 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технобудальянс» та на результати співставлення відхилень між показниками податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту ТОВ «Технобудальянс» та його контрагентів відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій з податку на додану вартість», зазначено, що ТОВ «Технобудальянс» сформовано податковий кредит у грудні 2010 року за операціями, укладеними з метою суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, з ФОП ОСОБА_2

Правовими підставами для прийняття оспорюваного наказу про призначення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, податковим органом визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_2 обґрунтовуючи позов, вказує на те, що наказ про призначення документальної позапланової перевірки від 26.06.2011 прийнято в день отримання позивачкою запиту відповідача про надання інформації щодо її господарської діяльності - 24.06.2011, тому підстави, визначені у п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, для призначення такої перевірки відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши положення п.п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 Податкового кодексу України, виходив з того, що у податкового органу були правові підстави для прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення документальної невиїзної перевірки. Посилання позивачки на відсутність підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначених в п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Кодексу, суди залишені поза увагою, мотивуючи свою позицію тим, що ці норми встановлюють вимоги для призначення та проведення документальних позапланових виїзних перевірок і не поширюються на документальні позапланові виїзні перевірки.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підпунктом 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Кодекс) органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 - право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначаються статтею 79 Податкового кодексу України, зокрема п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, обставини для проведення документальної невиїзної перевірки, визначені у статтях 77 (порядок проведення документальних планових перевірок) та 78 (порядок проведення документальних позапланових перевірок) цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позиція судів попередніх інстанцій про те, що норми п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу не застосовуються до спірних відносин, які виникли з приводу прийняття наказу про призначення позапланової невиїзної перевірки, є помилковою.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, для висновку про наявність в органу державної податкової служби правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки необхідно встановити наявність таких обставин як:

- надання платнику податків письмового запиту органу державної податкової служби, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

- ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи отримання позивачкою запиту податкового органу про надання інформації щодо господарської діяльності 24.06.2011, то визначені п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Кодексу правові підстави для призначення позапланової документальної перевірки у відповідача могли виникнути не раніше 04.07.2011.

Відповідно, у керівника органу державної податкової служби були відсутні підстави (ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту) для прийняття рішення, що оформлено наказом від 24.06.2011 № 3449, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачки.

Таким чином, відповідач, склавши наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачки діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, чим порушив закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України принцип, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Враховуючи наведене, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність наказу 24.06.2011 № 3449 є таким, що зроблений з порушенням норм матеріального права.

З огляду на те, що обставини у справі встановлені судами попередніх інстанцій правильно, але суди дійшли помилкових висновків, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Суми від 24.06.2011 № 3449 про призначення позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правильності дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,4 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркун