Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/64204/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Інспекція)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014

у справі № 2а-4612/10/2370

за позовом публічного акціонерного товариства "Городищенський маслозавод" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Товариство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 № 0000472310/0, № 0000462310/0, № 0000342310/1 та № 0003523101/1.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 ухвалені у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки факту ведення платником окремого податкового обліку операцій з готовою продукцією, виготовленою з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, встановлення частки таких операцій та дотримання платником законодавчо установлених вимог щодо пропорційного розподілу ПДВ за загальною та скороченою декларацією.

Також, у вказаній ухвалі Вищого адміністративного суду України було наведено вказівку судам дослідити, чи було враховано позивачем розглядувані особливості оподаткування під час перенесення у часі реалізації права на податковий кредит, а також встановити обставини, які слугували підставою для нарахування платникові податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 17.09.2010 № 0003523101/1, та надати правову оцінку цим обставинам.

За наслідками нового розгляду справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, позов задоволено.

Судові акти мотивовані тим, що подані платником податкові накладні та копії актів виконаних підрядних робіт не підтверджують факту використання Товариством придбаних товарів, робіт, послуг в операціях з переробки молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників. Також, за висновком судів, кошти, виплачені Товариством фізичним особам за сільськогосподарську продукцію, не обкладаються податком на доходи фізичних осіб.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що розподіл податкового кредиту між загальною та спеціальною декларацією з ПДВ було зроблено Інспекцією у відповідності з вимогами Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 291, на підставі задекларованих платником показників податкової звітності. Крім того, Інспекція зазначає про порушення судами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, оформлену актом від 06.07.2010 № 466/23-009/00451797. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010:

№ 0000472310/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 472 899 грн. із застосуванням 236 450 грн. штрафних санкцій;

№ 0000462310/0, за яким Товариству донараховано ПДВ у сумі 112 743 грн. (у тому числі 75162 грн. за основним платежем та 37581 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000342310/1 про визначення Товариству суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 61666 грн.

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок Інспекції про те, що у перевіреному періоді позивач, будучи переробним підприємством, не вів окремого податкового та бухгалтерського обліку готової продукції, виготовленої з поставленого сільськогосподарськими виробниками молока, та включав до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, суми ПДВ, сплачені при придбанні основних фондів та підрядних робіт з реконструкції та технічного переобладнання виробничих потужностей, у повному обсязі. У той же час позивач визначав податкові зобов'язання з ПДВ із застосуванням коефіцієнта, обчисленого із частки молока, закупленого у звітному періоді за операціями із застосуванням нульової ставки оподаткування, в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників.

Відхиляючи наведений висновок Інспекції, суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність податковим органом фактів використання платником придбаних товарів, послуг та робіт в операціях з реалізації продукції, виготовленої з сировини, придбаної у сільськогосподарських товаровиробників. При цьому суди послалися на те, що податкові накладні, акти виконаних робіт (складенням яких опосередковувалися операції з придбання Товариством відповідних товарів, робіт, послуг) не містять відповідних відомостей.

Втім ані підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який містить перелік реквізитів податкової накладної, ані частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено реквізити первинних облікових документів, не передбачають зазначення у відповідних документів напряму подальшого використання платником придбаних товарів, робіт, послуг.

А відтак податкові накладні, виписані постачальником Товариству при поставці товарів, робіт, послуг, та акти приймання виконаних робіт не можуть та не повинні засвідчувати відповідні факти. Отже, надана судами правова оцінка цих доказів не відповідає їх змісту.

У даному разі факт використання платником придбаних активів як в операціях, що оподатковуються на загальних підставах, так і в операціях, щодо яких передбачено спеціальний режим оподаткування, підтверджується даними податкової звітності Товариства - загальної податкової декларації та спеціальної, в яких платником декларувалися відповідні обсяги поставки. Саме ці дані й були використані Інспекцією при встановленні дійсного обсягу податкового обов'язку платника у розглядуваних правовідносинах.

Судовими рішеннями не встановлено обставин, які б свідчили про помилковість, неточність здійсненого відповідачем розрахунку.

При цьому суди погодилися з правильністю застосованої податковим органом методики обчислення коефіцієнта розподілу податкового кредиту за загальною та спеціальною декларацією виходячи з пропорційного співвідношення обсягу операцій, оподатковуваних за загальною ставкою, до загального обсягу операцій платника, та зазначили про хибність обраного платником методу розрахунку виходячи з кількості закупленого молока у сільськогосподарських товаровиробників.

Також не знайшли свого спростування й твердження Інспекції про недотримання платником правил наведеного пропорційного розподілу при включенні до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у минулих звітних періодах.

А відтак слід погодитися з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 17.02.2009 № 0000472310/0, № 0000462310/0.

Не можна погодитися й з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по епізоду, пов'язаному із здійсненням позивачем доплат фізичних особам за закуплене молоко.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пунктом 1.2 цієї ж статті Закону дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В силу підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 названого Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Таким чином, позивач, здійснюючи закупівлю молока у населення, фактично вступає з відповідними фізичними особами у договірні правовідносини та набуває функцій податкового агента під час виплати таким особам доходу у вигляді плати за реалізоване молоко. Власне джерело походження таких коштів не впливає на податкову кваліфікацію розглядуваних операцій та на податкові обов'язки платника.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 2а-4612/10/2370 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко