Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/167/14

№А/800/186/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (головуючого), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

секретар судового засідання Лопушенко О.В.,

за участю представника відповідача Савяк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною, скасування постанови Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1385, провадження в якій відрито за апеляційною скаргою Центральної виборчої комісії на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В :

1 жовтня 2014 року позивач - ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, із позовом, в якому просив скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 1385 від 30 вересня 2014 року «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23» та зобов'язати відповідача зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 211 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1385 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23» в частині відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 в одномандатному виборчому окрузі № 211 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відсутність у заяві позивача про самовисування зобов'язання у разі обрання народним депутатом припинити діяльність, несумісну з мандатом народного депутата України та не зазначення у автобіографії громадянства та часу проживання на території України є недоліками поданих документів, які не можна розцінювати як такі, що перешкоджають позивачу зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати, оскільки згідно п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон) підставою для такої відмови є відсутність документів, зазначених зокрема в ч. 2 ст. 55 Закону.

У поданій апеляційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 не враховано, що заява про самовисування без зазначення зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України і автобіографія без зазначення відомостей про громадянство та час проживання на території України не є відповідними документами у розумінні пункту 2 частини 2 статті 55 Закону, що є підставою для відмови у реєстрації відповідно до пункту 2 частини 1 статті 60 зазначеного Закону.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити її у повному обсязі, а позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_5 25 вересня 2014 року подано до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію його кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах до Верховної Ради України, що призначені на 26 жовтня 2014 року, в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 211.

Постановою Центральної виборчої комісії № 1385 від 30 вересня 2014 року «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23» позивачу відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України у виборчому окрузі № 211.

Зазначена постанова Центральної виборчої комісії № 1385 від 30 вересня 2014 року в частині відмови в реєстрації позивача вмотивована тим, що заява про самовисування ОСОБА_5 суперечить вимогам п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 Закону, оскільки не містить зобов'язання у разі обрання депутатом припинити діяльність яка відповідно до Конституції України та законів України, несумісна з мандатом народного депутата України та автобіографія позивача не містить відомостей щодо громадянства із зазначенням часу проживання на території України.

З огляду на зазначені обставини відповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України згідно з пунктом 2 частини 1 статті 60 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України «Про вибори народних депутатів України».

Статтею 52 Закону встановлено, що право висування кандидатів у депутати у одномандатних округах реалізується виборцями через партії або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів:

1) заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);

2) автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата у депутати відповідно до статті 57 цього Закону;

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 56 цього Закону;

5) 4 фотографії кандидата розміром 4 х 6 сантиметрів на паперових носіях та в електронному вигляді;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата.

Центральна виборча комісія в силу п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Згідно з довідкою про прийняття документів, наявною у матеріалах справи, 25 вересня 2014 року для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 211 ОСОБА_5 особисто пред'явив паспорт та подав до Центральної виборчої комісії, зокрема, такі документи як заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України і автобіографію кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді.

При цьому у заяві про самовисування для реєстрації кандидатом у народні депутати до Центральної виборчої комісії ОСОБА_5 не зазначено зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, а у автобіографії не зазначено відомостей щодо громадянства із зазначенням часу проживання на території України.

Закон містить детальний опис вимог, які ставляться до документів, що подаються для реєстрації кандидата в депутати, зокрема, докладно деталізований зміст кожного з документів, які повинні засвідчувати певні обставини.

Відтак, відсутність будь-яких із обов'язкових складових змісту документів має розглядатись у відповідних випадках, як порушення вимог ст. 55 Закону, однак правові наслідки недотримання таких вимог є різними з огляду на те які саме відомості відсутні у поданих документах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 в заяві про самовисування надав згоду на оприлюднення його біографічних відомостей і зазначив про відсутність у нього іншого представницького мандату, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата, а також відсутність належних йому підприємств і корпоративних прав.

Разом із тим, у відповідній заяві позивачем не зазначено зобов'язання у разі обрання його народним депутатом України припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України.

Із змісту п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону випливає, що особа повинна подати заяву, в якій чітко зазначити про прийняття на себе зобов'язань припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які несумісні зі статусом народного депутата.

Також особа має взяти на себе зобов'язання щодо передачі в управління іншій особі належних їй корпоративних прав.

При цьому як альтернатива останньому зобов'язанню (тобто зобов'язанню щодо передачі належних особі корпоративних прав іншій особі) допускається зазначення в заяві про те, що заявник не має у власності корпоративних прав.

Відповідне застереження за змістом вказаної законодавчої норми стосується виключно того, чи має особа корпоративні права. Якщо таких прав у заявника не має, то він не повинен заявляти про обов'язок передати ці права іншій особі після обрання його народним депутатом.

Разом із тим, альтернативи декларуванню зобов'язання щодо припинення несумісних із статусом народного депутата діяльності чи представницького мандату вказана вище норма не містить. У ній не зазначено (на відміну з ситуацією з корпоративними правами), що за відсутності представницького мандату або наведення несумісної з депутатством діяльності особа може не зазначити про відповідні зобов'язання.

Таким чином, зазначення в заяві про самовисування зобов'язання припинити несумісні зі статусом народного депутата України діяльність чи скласти представницький мандат є безумовним обов'язком особи.

Відсутність у відповідній заяві зобов'язання припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, а також передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає), свідчить про оформлення документу не належним чином та відповідно дає підстави вважати, що документ відсутній.

Із змісту п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону випливає, що умовою для реєстрації особи в порядку самовисування є також подання автобіографії, зокрема, із зазначенням громадянства та часу проживання на території України.

Вказані відомості необхідні для підтвердження права бути обраним у народні депутати, а тому відсутність таких у автобіографії не може розцінюватися як недолік у поданих документах (помилка або неточність) у розумінні ч. 3 ст. 60 Закону і вказане свідчить про неподання належних для реєстрації кандидата в народні депутати документів.

Відмова у реєстрації ОСОБА_5 кандидатом у народні депутати зумовлена неналежним виконанням ним обов'язку щодо подання документів із зазначенням інформації, наявність якої законом визначена як обов'язкова і, як зазначалось вище, не може розцінюватись як помилки та неточності в розумінні положень частини 3 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Особа, яка має намір балотуватися кандидатом у народні депутати, має керуватися виключно нормами Закону, які є чіткими, конкретними і зрозумілими.

Таким чином, заява про самовисування та автобіографія подана позивачем для реєстрації його, як кандидата у народні депутати України, у розумінні п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 Закону не відповідає визначеним Законом вимогам, оскільки у заяві відсутнє одне з обов'язкових за Законом зобов'язань, а у автобіографії відсутні відомості щодо проживання на території України та громадянства і це виключає можливість розглядати відповідні документи як такі, що відповідають вимогам Закону до його змісту.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1385 від 30 вересня 2014 в частині відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України ОСОБА_5 та щодо зобов'язання відповідача зареєструвати позивача як кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 211 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 172, 177, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року у справі № 875/167/14 скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії від 30 вересня 2014 року № 1385 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді В.І. Бутенко

Т.О. Лиска