Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/39277/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2010 року Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень від 8 грудня 2010 року № 399 і № 400, якими до позивача застосовано штраф та нараховано пеню.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області в порушення вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ) було нарахувало штраф та пеню в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року, позов задоволено. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 8 грудня 2010 року № 399 та № 400.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області штрафних (фінансових) санкцій до позивача за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є таким, що не відповідає вимогам Закону № 2343-ХІІ, оскільки санкції та пеня застосовані в період, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року і прийняти нове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» зареєстроване як юридична особа, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Ухвалою арбітражного суду Черкаської області від 24 листопада 2000 року (справа № 08/4129) відносно Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди з 21 грудня 2009 року по 11 листопада 2010 року та з 16 лютого 2010 року по 11 листопада 2010 року не були сплачені своєчасно.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 8 грудня 2010 року № 399 та № 400 на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до позивача застосовано штраф у розмірах 280,34 грн. та 4294,52 грн. і нараховано пеню у розмірах 722,08 грн. та 13453,34 грн. за періоди з 16 лютого 2010 року по 11 листопада 2010 року і з 21 грудня 2009 року по 11 листопада 2010 року, відповідно.

За змістом статей 1, 12 Закону № 2343-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника

виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 2 статті 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

При цьому нарахування штрафу і пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків передбачено пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань і примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 24 листопада 2000 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 2343-ХІІ лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин суди попередніх інстанцій при вирішенні спору невірно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, а тому касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області слід задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року - скасувати і прийняти по справі нову постанову про відмову Дочірньому підприємству державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» у задоволенні позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2011 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Тальнівський комбінат хлібопродуктів» до Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування рішень - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.