Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/14971/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011

у справі № 2а-7112/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Део Рома ЛТД" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, позов задоволено; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2009 № 0015331503/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 126 083,98 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів зі справи, посилаючись на неправильне застосування судами положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи з'ясовано, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ. Так, в акті невиїзної документальної перевірки від 27.11.2009 № 1099/15-1/13608387 зафіксовано, що самостійно визначені платником податкові зобов'язання у податкових деклараціях за звітні періоди з березня 2000 року по травень 2004 року були сплачені Товариством лише 09.09.2009.

Судами також встановлено, що у даному разі несвоєчасно погашеною сумою податкової заборгованості є податковий борг з ПДВ у розмірі 252 880,55 грн., стягнутий з Товариства до Державного бюджету України постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у справі № 23/87/07-АП-9/121/08-АП та погашений Товариством у процедурі добровільного виконання цієї постанови.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції виходили з того, що податковим органом було пропущено 1095-денний строк застосування оспорюваного штрафу, тоді як погашення податкового боргу у процедурі добровільного виконання судового рішення, яким встановлено суму такого боргу Товариства станом на 21.05.2009 у розмірі 252 880,55 грн., виключає можливість збільшення цього боргу за наслідкам виконання платником цього рішення.

Втім наведені висновки судів не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини.

Так, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому пунктом 17.3 статті 17 названого Закону сплату (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівняно до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

У зв'язку з цим на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону, яким передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У той же час наведеною нормою не визначено події, з якою розпочинається відлік 1095-денного строку застосування штрафу за прострочення терміну сплати податкового зобов'язання. Однак оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону пов'язує можливість застосування штрафу саме з фактом сплати податкового боргу та диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, то перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, з огляду на факт сплати Товариством податкового боргу з ПДВ у сумі 252167,95 грн. лише 09.09.2009 у попередніх судових інстанцій були відсутні підстави для висновку про порушення ДПІ строку давності при застосуванні оспорюваного штрафу.

Не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплатити відповідний штраф і факт погашення податкового боргу у рамках виконання судового рішення. Адже підставою для притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону є порушення строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, незалежно від порядку та підстав погашення платником податкового боргу.

За таких обставин суди безпідставно визнали незаконним оспорюване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані рішення судів обох попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задовольнити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-7112/09/0870 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько