Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/800/66441/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року

у справі № 826/8948/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - ПАТ «Укртранснафта»; позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000064120 від 06 березня 2013 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 500,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПАТ «Укртранснафта», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Укртранснафта» з питань дотримання вимог валютного законодавства відповідно до повідомлення Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області № 09-105/21554 від 08 грудня 2012 року за період серпень - вересень 2012 року, за результатами якої складено акт № 221/41-20/31570412 від 25 лютого 2013 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) з огляду на несвоєчасне подання звітності про валютні операції.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000064120 від 06 березня 2013 року, яким до товариства за вказане порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 500,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність та обґрунтованість застосування відповідачем до ПАТ «Укртранснафта» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 500,00 грн. на підставі пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 оскаржуваним актом індивідуальної дії.

Проте, із вказаними доводами погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Декрету № 15-93 несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Згідно з пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93 за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції до резидентів, нерезидентів застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Відтак, у податкового органу відсутні законні повноваження на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, оскільки повноважним органом щодо застосування таких санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

В свою чергу, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» (далі - Указ № 734/99), яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету № 15-93, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (Декретом № 15-93, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ № 734/99 суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000064120 від 06 березня 2013 року в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» витрати із сплати судового збору в розмірі 1 376,41грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.