Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2015 р. м. Київ К/9991/66407/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-16473/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УзАвто-Київ"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 27.08.2010 № 0007472305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 565 850,65 грн. за неоприбуткування готівки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що фактично готівка була оприбуткована позивачем, оскільки матеріали справи містять копії аркушів книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), у розділі 1 якої здійснено відповідні записи про рух готівкових коштів за період з 03.08.2010 по 11.08.2010, та до якої вклеєні фіскальні звіти.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для нарахування Товариству фінансових санкцій слугував висновок фахівців державного податкового органу, викладений у акті перевірки від 13.08.2010, про порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) внаслідок неоприбуткування готівки у КОРО, що полягало у відсутності відповідних записів у КОРО на підставі Z-звітів за період з 03.08.2010 по 11.08.2010 на загальну суму 113 170,13 грн.

Так, згідно п. 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі облік розрахункових операцій

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення № 637 готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день її одержання) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність законодавчо встановлених послідовних дій, а саме: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Вказаний висновок узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-247а13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтова група - Техно-Нафта" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення у своєму рішенні від 15.10.2013 Суд зазначив, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій пункту 1 Указу № 436/95).

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Викладені в акті перевірки обставини є підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів - винесення рішень.

Таким чином, акт, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Товариства, є належним доказом, який підтверджує факти допущених позивачем правопорушень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки позивачем на момент проведення перевірки щоденних записів надходження готівки у розділі 2 КОРО на підставі фіскальних звітноих чеків за період з 03.08.2010 по 11.08.2010 на загальну суму 113 170,13 грн. здійснено не було, що також підтверджується і власноручно складеними поясненнями головного бухгалтера (а.с. 79).

Твердження Товариства щодо написання пояснення головним бухгалтером під тиском є безпідставними, оскільки всупереч ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, не підтверджено будь - якими належними доказами.

Отже, податковим органом на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" правомірно застосовано до Підприємства штрафні (фінансові) санкції у сумі 565 850,65 грн. за порушення вимог п. 2.6 Положення № 637.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-16473/10/2670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УзАвто-Київ" відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

\ А.О. Рибченко