Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/47673/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві про визнання дій неправомірними, стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, управління Державної казначейської служби України у м.Полтаві про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року в позові відмовлено.

Позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_4 15 грудня 2011 року придбав автомобіль марки TOYOTA COROLLA 1/33, S/D 6M/T, CITY колір білий (040), 2012 року випуску, вартістю 157 3673 грн. з ПДВ.

При здійсненні державної реєстрації вказаного транспортного засобу в органах ДАІ, позивач сплатив до Пенсійного фонду України збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3934, 07 грн. (3% вартості автомобіля), що підтверджується квитанцією №43 від 24 лютого 2012 року.

Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що позивач не має права на повернення суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості автомобіля.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 3 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Статтею 3 наведеного Закону встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання вимог вищезазначеної статті Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок), який регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже, на час виникнення спору положення Порядку суперечили вимогам Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Враховуючи, що Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, суд касаційної інстанції приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі легкового автомобіля та стягнення з Державного бюджету України на його користь суми помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, вимога позивача про визнання протиправними дій відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області, які полягали у зобов'язанні сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не підлягає задоволенню оскільки пунктом 14 Порядку визначено, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів щодо примусового зобов'язання відділом ДАІ сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 через Управління державного казначейства у м. Полтава безпідставно сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3934 (три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн., 07 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: