Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/28505/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Голубєвої Г.К.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року

у справі № 2а-9359/11/1270

за позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

до Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області (далі - Алчевська ОДПІ в Луганській області; позивач) звернулась до суду з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» (далі - ДВАТ «Стахановпромтранс»; відповідач) про стягнення податкового боргу із земельного податку в розмірі 549 323,39 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Алчевська ОДПІ в Луганській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки податкового органу від 01 вересня 2011 року та зворотного боку облікової картки товариства заборгованість останнього із земельного податку за період з жовтня 2008 року по серпень 2011 року складає 549 323,39 грн., в тому числі пеня в розмірі 20 328,01 грн., яка виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених в поданих до контролюючого органу податкових розрахунках сум податкових зобов'язань із земельного податку за земельну ділянку площею 457 774 га, що знаходиться в м. Брянці.

В матеріалах справи наявні перша податкова вимога № 1/19 від 04 жовтня 2001 року та друга податкова вимога № 2/63 від 05 листопада 2001 року, які ДВАТ «Стахановпромтранс» отримано.

Водночас, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані податкові вимоги не можуть розглядатись як належний доказ вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, позаяк не містять спірної суми податкового боргу.

Однак, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

В такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

А відтак, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів зменшення податкового боргу відповідача в період з 05 листопада 2001 року (вручення товариству другої податкової вимоги) по 18 жовтня 2011 року (звернення Алчевської ОДПІ в Луганській області з позовом до суду) до нуля, у судових інстанцій не було правих підстав для визнання наявних в матеріалах справи податкових вимог неналежними доказами вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс» на користь місцевого бюджету м. Брянки податковий борг із земельного податку в розмірі 549 323,39 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Голубєва Г.К.