Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/44096/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року

у справі № 2а-2840/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД (далі - ТОВ «Артіль» ЛТД; позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (далі - ГУДК України у Миколаївській області; відповідач-2) задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та ГУДК України у Миколаївській області щодо відшкодування ТОВ «Артіль» ЛТД податку на додану вартість у розмірі 2 536 255,00 грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 536 255,00 грн. Відшкодовано позивачу судовий збір у розмірі 1 706,80 грн. з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року, лютий, березень, жовтень 2008 року, березень, квітень, травень, червень, липень, грудень 2009 року, січень 2010 року з додатками 3 та 4 до них, в яких зазначено суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок товариства в банку, в загальному розмірі 2 536 255,00 грн.

В свою чергу, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено ряд виїзних позапланових перевірок ТОВ «Артіль» ЛТД з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за вказані періоди, за наслідками здійснення яких підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 096 202,00 грн. та подано до ГУДК України у Миколаївській області відповідні висновки, які останнім не виконано.

Сума бюджетного відшкодування в розмірі 440 053,00 грн. залишилась непідтвердженою з підстав неотримання податковим органом відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів товариства, а також прийняття відповідачем-1 податкових повідомлень-рішень № 0332723600/0 від 07 грудня 2010 року та № 0033262360/0 від 07 грудня 2010 року.

Оспорювану бездіяльність відповідачів щодо невідшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 2 536 255,00 грн. судові інстанції цілком об'єктивно визнали протиправною, адже за правилами підпунктів 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, податковий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок сум бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяв про бюджетне відшкодування. Такі перевірки, зокрема, не виключають можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання та не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0332723600/0 від 07 грудня 2010 року та № 0033262360/0 від 07 грудня 2010 року, то, як з'ясовано судами, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року у справі № 2а-72/11/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, названі акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано.

За загальними правилами прийняті податковим органом акти індивідуальної дії скасовуються судом з моменту їх прийняття, такі акти не створюють для платника будь-яких правових наслідків.

Разом з тим, судові інстанції, відшкодовуючи (стягуючи) з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД спірну суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, допустили неправильне застосування норм матеріального права з огляду на те, що така вимога товариства не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, в постановах від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, а також від 07 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства «Атем-Франк» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється (на час розгляду справи в судових інстанціях) органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39.

Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що спірна сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість повернута товариству, що підтверджується долученою відповідачем-2 до матеріалів справи довідкою № 4069/9/14-03-20-02-035 від 17 листопада 2015 року, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині задоволення позову про відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ «Артіль» ЛТД бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 536 255,00 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2014 року.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року змінити в частині задоволення позову про відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2 536 255,00 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Цвіркун Ю.І.