Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/14421/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року

у справі № 2а-164/11

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області

про визнання дій неправомірними

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про визнання неправомірною відмову у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 01.11.2010 відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2015 позов задоволено. Визнано неправомірною відмову та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області перерахувати пенсію відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з дати звернення з заявою про перерахунок пенсії, тобто з 01.11.2010 з урахуванням положень частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є пенсіонером з 03.06.2008.

01.10.2010 ОСОБА_2 звернувся з заявою до відповідача для вирішення питання про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Як убачається з трудової книжки позивача, з 15.03.2006 по 09.10.2007 він працював ведучим інженером відділу налагоджування Монтажно-налагоджувального управління Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація АК «Енергоспецмонтаж» в місті Краснодар, з 09.10.2007 - керівником групи налагоджування КІПіА реакторного відділу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Енергоспецмонтаж» в місті Краснодар на території Російської Федерації.

Проте листом управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області від 30.11.2010 № 1287-І-17 та відповідно до виписки з протоколу комісії від 08.11.2010 № 32 ОСОБА_2 відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії. При цьому у своїй відмові відповідач посилався на те, що перерахунок пенсії з урахуванням стажу, набутого на території держав-учасниць Співдружності Незалежних держав після призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 не передбачено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески сплачувалися в Росії, але вони не передаються в разі переїзду працівника в іншу державу. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

У частині першій статті 24 вказаного Закону надано визначення термінів «страховий стаж» та «застрахована особа». Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що перерахунок пенсії проводиться за умов, що фізична особа є застрахованою, продовжувала працювати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії та за наявності страхового стажу не менше як 24 місяці.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Наведені положення Угоди, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Водночас відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Частиною другою вказаної статті визначено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Таким чином, громадяни України, які працюють за межами України, мають право брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом укладення відповідного договору та сплати ними єдиного внеску.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що перерахунок пенсії громадянам України, які працюють за межами України, відповідно до положень частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 № 21-457а14.

Відповідно до положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійов висновку, що позов ОСОБА_2 про перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення відповідних виплат, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з дати звернення з заявою про перерахунок пенсії, тобто з 01.11.2010 з урахуванням положень частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги підтверджуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області задовольнити.

Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року в цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель