Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/13552/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р.

у справі № 0670/5302/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгаз»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірним висновку,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгаз» (далі - позивач, ТОВ «Трансгаз») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ), в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. № 0010222320/0; - визнати неправомірними висновки, викладені в акті перевірки, про завищення ТОВ «Трансгаз» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828 550 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2009 р. №0010222320/0; визнано неправомірними висновки акту перевірки про завищення ТОВ «Трансгаз» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828 550 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання 04.03.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені. Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30.09.2009 р. по 16.10.2009 р. на підставі направлень від 30.09.2009 р. № 605/13-027, від 13.10.2009 р. № 634/13-027 та відповідно до плану-графіка проведення перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Трансгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 21.10.2009 р. № 1633/05-53/23-20/31881723, в якому одним із висновків є встановлення позивачем порушення вимог п.п. 5.3.2 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, п.п. 8.1.2. п. 8.1., п.п. 8.3.6 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 9 432 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року - 6033 грн., за 4 квартал 2008 року - 3 399 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) у розмірі 828 550 грн. в тому числі за 2008 рік в сумі 669 629 грн. та за І півріччя 2009 року в сумі 158 921 грн., на яке вплинуло зменшення валових витрат за 4 квартал 2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 03.11.2009 р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 0010222320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств 13 809, з яких 9 432 грн. сума основного платежу та 4 377 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу ґрунтувалися на тому, що в перевіряємому періоді позивачем в порушення п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби» та п. 7 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку «фінансові витрати» невірно визначено первісну вартість об'єктів основних засобів, що обліковувались на рахунку «Капітальне будівництво», не враховуючи відсотки за користування кредитними коштами та курсові різниці від перерахунку заборгованості в іноземній валюті, внаслідок чого завищено валові витрати в перевіряємому періоді.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Трансгаз" та компанією GNC GALILEO S.А. (Аргентина) 03 квітня 2008 року було укладено контракт № VС-СО-0035. Відповідно до п.2 контракту № VС-СО-0035 ТОВ "Трансгаз" придбало у компанії GNC GALILEO S.А. компресорну установку МІСRОВОХ, вартістю 280 400 дол. США.

Оплата здійснювалась у формі переказного, безвідкличного підтвердженого акредитиву, тобто за рахунок кредитних коштів, отриманих в іноземній валюті, згідно договору про відкриття валютної кредитної лінії від 26 травня 2008 року № 05.32-00/08-КЛ, що був укладений між позивачем та ВАТ "ВТБ БАНК".

На виконання умов контракту позивачем здійснено оплату на користь компанії GNC GALILEO S.А. за компресорну установку МІСRОВОХ, в сумі 280400 дол. США., що підтверджується банківською випискою за 29.07.2008 року.

Отримання позивачем компресорної установки МІСRОВОХ підтверджується ВМД № 001591 від 25.09.08 року та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 3055.

Відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 24 липня 2009 року компресорна установка МІСRОВОХ була введена в експлуатацію

Згідно п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податковим органом зроблений хибний висновок, про порушення позивачем податкового законодавства та прийнято податкове- повідомлення рішення.

Відповідно до підпункту 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку у зв'язку з отриманням фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Підпунктом 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, в тому числі частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката, іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Однак, суми фінансових кредитів, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (прибутку), зовсім не виключає можливість відображення цих сум у податковому обліку платника податку, якщо це зумовлено цілями оподаткування, зокрема для визначення об'єкта оподаткування шляхом перерахунку заборгованості за валютним кредитом в гривні та віднесення курсових різниць від такого перерахування до складу валових витрат або валового доходу платника податку.

Разом з тим, підпунктом 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), або умовного продажу (погашення) заборгованості, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Отже, підпунктом 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР прямо встановлено право позивача на валові витрати щодо курсової різниці, нарахованої на суму непогашеного валютного кредиту.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними висновків акту перевірки Новоград-Волинської ОДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828 550 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205 (чинний на момент здійснення перевірки).

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.3 п. 1 вказаного Порядку акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 03.11.2009 р. № 0010222320/0.

В частині визнання неправомірними висновків, викладених в акті перевірки, про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828 550 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 225, 229, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. у справі № 0670/5302/12 в частині задоволення позову про визнання неправомірними висновків, викладених в акті перевірки, про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 828 550 грн. в деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та І півріччя 2009 року - скасувати. У позові в цій частині відмовити.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. у справі № 0670/5302/12 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко