Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року місто Київ К/9991/65837/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя про перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28.05.2008.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2010 року відкрито провадження у межах шестимісячного строку звернення до суду; позовні вимоги за період до 01.03.2010 залишено без розгляду.

Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправним дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну та додатку пенсію відповідно до статей 48-54 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.03.2010 по 22.11.2010 з урахуванням різниці, яка була виплачену у цей період, та нараховувати її в подальшому.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року постанову Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2010 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.11.2010 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до вимог Закону України про державний бюджет на відповідний рік та з відрахуванням раніше отриманих сум пенсії; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Запоріжжя здійснити нарахування ОСОБА_2 та виплату недоотриманих ним, починаючи з 22.11.2010 року сум додаткової щомісячної пенсії, розрахованих відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що складає 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням вимог частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне старування ", законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, і статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та з відрахуванням раніше виплачених ОСОБА_2 сум пенсії; в іншій частині позову у задоволенні відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині зобов'язання органу Пенсійного фонду здійснити перерахунок позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходив з протиправності дій органу Пенсійного фонду із здійснення зазначених виплат у розмірі, меншому ніж передбачено законом.

Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач отримує основну пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страухвання", а не відповідно до вимог статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим вимога про зобов'язання здійснити перерахунок зазначеної пенсії відповідно до положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставною.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності відмови органу Пенсійного фонду у здійсненні перерахунку щомісячної додаткової пенсії у відповідності до вимог статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; вказує на обґрунтованість висновків суду щодо відсутності підстав для зобов'язання органу Пенсійного фонду України виплачувати позивачеві основну пенсію у розмірі, встановленому статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; у той же час вказує на помилковість позиції суду в частині визначення періоду, за який позов підлягає задоволенню.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно з вимогами статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності вимог про зобов'язання органу Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії позивача на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки зазначеними положеннями визначено розмір основної пенсії.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

текст статті 50 Закону викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.";

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже з 22 травня 2008 року особи, віднесені до категорій 1 які отримували додаткові пенсії, набули право, а органи Пенсійного фонду України - обов'язок провести перерахунок призначених пенсій в порядку, визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача права на проведення перерахунку додаткової пенсії у розмірі, встановленому статтею 50 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для інвалідів ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів також вказує на пріоритетність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як нормативно-правового акту вищої юридичної сили у порівнянні з постановами Кабінету Міністрів України.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році, зокрема, норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Вказана постанова набрала чинності 23.07.2011 та діяла протягом 2011 року.

У той же час, зважаючи на те, що на момент судового розгляду справи судами попередніх інстанцій зазначені законодавчі зміни ще не відбулися, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо не зазначення кінцевої дати перерахунку пенсії. Так, із самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або календарного строку виплати пенсії.

Зазначена позиція суду касаційної інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 березня 2013 року у справі №21-53а13.

У той же час, вказуючи на помилковість позиції суду апеляційної інстанції в частині визначення періоду, за який позов підлягає задоволенню, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 04 жовтня 2010 року відкрито провадження у межах шестимісячного строку звернення до суду; позовні вимоги за період до 01 березня 2010 року залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позов задоволено за період, починаючи з 22.11.2010; мотивів відмови у задоволенні позову за період з 01.03.2010 по 21.10.2010, який судом першої інстанції визначено як такий, що подано в межах строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства, рішення суду апеляційної інстанції не містить.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду апеляційної інстанції в частині зазначення початкової дати перерахунку щомісячної додаткової пенсії.

Також суд касаційної інстанції вважає необхідним зазначити, що Віденська конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ратифікованою Законом України від 12 липня 1996 року № 334/96-ВР, передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки. З огляду на те, що відповідач жодним чином не відповідає критеріям оператора ядерної установки, встановленим Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, застосування строку позовної давності, встановленого Конвенцією, при вирішення питання про дотримання строку звернення є необґрунтованим.

Не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і частина перша статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», на яку здійснено посилання у касаційній скарзі, оскільки відповідно до частини восьмої статті 73 цього Закону відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється відповідним законодавством України.

Крім того, відповідно до статті 90 зазначеного Закону всі вимоги цього Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21 березня 1995 року .

Актом спеціального законодавства, дія якого спрямована на реалізацію конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення України та встановлює відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Абзацом третім частини другої статті 1 цього Закону передбачено, що державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, зокрема, на принципі соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 70 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" закріплено право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей. При цьому зазначеним Законом строк звернення до суду з адміністративним позовом не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для застосування положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги позиції суду апеляційної інстанції у вказаній частині не спростовують.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року змінити, зазначивши замість початкової дати перерахунку пенсії "22.11.2010" дату "01.03.2010".

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: