Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.03.2026 року у справі №600/3655/25-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року

м. Київ

справа № 600/3655/25-а

адміністративне провадження № К/990/41095/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 600/3655/25-а

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.),

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Курка О.П., суддів: Боровицького О.А. та Ватаманюка Р.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні з 13.03.2023 при обчисленні ОСОБА_1 розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704);

1.2. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.03.2023 по 18.03.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;

1.3. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 13.03.2023 по 18.03.2025 основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.

2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити аргументи щодо поважності причин його пропуску та надати відповідні докази.

3. Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову мав обчислюватися з моменту, коли позивач дізнався достовірну інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення.

3.1. Суд першої інстанції установив, що витяг з наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 97 від 18.03.2025 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що містить перелік виплат, які належать позивачу при звільненні.

3.2. За таких обстави Чернівецький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що звернувшись до суду з позовом 29.07.2025, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.

4. Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 18.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернув позивачу.

4.1. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, а на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 01.08.2025.

4.2. Повертаючи позовну заяву скаржнику, суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України та зауважив, що виплата основних та додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби є періодичним платежем, який виплачується щомісяця. А тому, за висновками цього суду, позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 13.03.2023 по 18.03.2025, мав можливість дізнатися про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення у зменшеному розмірі.

4.3. Крім цього суд першої інстанції зауважив, що згідно з наказом В/ч НОМЕР_1 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.03.2025, також цим наказом були визначені види грошового забезпечення, що підлягали виплаті позивачу при звільненні зі служби.

4.4. Поряд із цим, Чернівецький окружний адміністративний суд вказав, що за умови застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на час видачі наказу про виключення позивача зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 , тримісячний строк звернення до суду з цим позовом тривав починаючи з наступної дати після виключення його зі списків особового складу - з 18.03.2025 по 18.06.2025 (останній день тримісячного строку після виключення позивача зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 ).

4.5. Також суд першої інстанції виснував, що отримання листа від 09.07.2025 у відповідь на заяву про перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення за 2023-2025 роки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.09.2025 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 залишив без змін.

5.1. Апеляційний суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції та у свою чергу зауважив, що виплата основних та додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби є періодичним платежем, який виплачується щомісяця. А тому позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 13.03.2023 по 18.03.2025, мав можливість дізнатися про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення у зменшеному розмірі й отримання листа від 09.07.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

6. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 600/3655/25-а є оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, зазначеної у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

6.2. Касатор наводить доводи про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, якою визначено початок перебігу строку звернення до суду - день одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, проте суди попередніх інстанцій помилково пов`язували початок перебігу такого строку з днем, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права.

6.3. Тож позивач наводить доводи про те, що про обсяг і характер виплачених йому сум дізнався із листа відповідача від 09.07.2025 № 693/41604 та зауважує, що у наказі В/ч НОМЕР_1 про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення вказано про виплати у відсотковому розмірі та не зазначено розмір сум, які будуть нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Разом з тим позивач стверджує, що В/ч НОМЕР_1 не повідомляла йому щомісяця про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових).

7. Ухвалою Суду від 03.11.2025 відкрито касаційне провадження № К/990/41095/25.

8. За інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ - касаційна скарга від 08.10.2025 у справі № 600/3655/25-а доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 08.10.2025 о 17:25, а електронний документ - ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 03.11.2025 доставлена 04.11.2025 о 19:44, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

9. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивача В/ч НОМЕР_1 не скористалася, що, відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.02.2026 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

11. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

12. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

16. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

17. Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

18. За правилами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

18.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо повернення позову про нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення за період з 13.03.2023 по 18.03.2025.

21. Суди першої та апеляційної інстанцій обчислення строку звернення ОСОБА_1 до суду у цій справі пов`язували із моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та вважали, що спірні виплати грошового забезпечення не є розрахунком при звільненні, а є щомісячними виплатами грошового забезпечення, про розмір яких позивач повинен був дізнатися на час їх отримання у відповідному місяці. Отримання листа від 09.07.2025 у відповідь на заяву про перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2023-2025 роки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

22. Одночасно суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, вказав, що за умови застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на час видачі наказу про виключення позивача зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 , тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав починаючи з наступної дати після виключення його зі списків особового складу військової частини, тобто з 18.03.2025 по 18.06.2025 (останній день тримісячного строку після виключення позивача зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 ).

23. На противагу таким висновкам позивач указує, що про порушення своїх прав дізнався отримавши листа В/ч НОМЕР_1 від 09.07.2025 № 693/41604. Крім того скаржник наводить доводи про те, що доказів надання йому письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені йому протягом спірного періоду та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення у спірний період відповідачем не надано, а наказ про виключення позивача зі списків особового складу військової частини не є таким повідомленням.

24. Тому для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 13.03.2023 по 18.03.2025.

25. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано після звільнення позивача з військової служби.

26. У Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

27. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

28. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

29. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

30. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

31. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

32. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (у період з 13.03.2023 по 18.03.2025), тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу у вказаний період. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

33. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24 та інших.

34. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 13.03.2023 по 18.03.2025 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 09.07.2025 (надання відповідачем відповіді на заяву позивача щодо надання інформації про виплачене грошове забезпечення за спірний період) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

35. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

36. Беручи до уваги викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позову є передчасними.

37. Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення та не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій справі про повернення позову в означеній частині.

38. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

39. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

41. З огляду на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року скасувати, а справу № 600/3655/25-а направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов